Ефективність лапароскопічної уретеролітотомії при лікуванні великих та зафіксованих каменів сечоводу
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Сечокам’яна хвороба (СКХ) була і залишається однією з найактуальніших проблем сучасної урології. В урологічних клініках кількість пацієнтів досягає 20–40 % від загальної кількості хворих. Половину з них становлять пацієнти з каменями у сечоводі. Обструкція сечоводу конкрементом веде до порушення відтоку сечі з нирки, приєднання обструктивного пієлонефриту, розвитку уретерогідронефрозу аж до повної втрати функції нирки. Видалення великих конкрементів, особливо тих, що тривалий час знаходяться в сечоводі, є серйозною проблемою в урології. Існує декілька методів оперативного лікування уретеролітіазу: екстракорпоральна ударно-хвильова уретеролітотрипсія (ЕУХЛ), контактна уретеролітотрипсія (КУЛТ), уретеролітоекстракція, черезшкірна нефролітотрипсія (при переміщенні каменя із сечоводу в нирку). Альтернативою цим методам є лапароскопічна уретеролітотомія.
Мета дослідження: аналіз ефективності лапароскопічної уретеролітотомії при лікуванні великих та зафіксованих каменів сечоводу.
Матеріали та методи. За період з 2014 до 2019 р. у клініці ДУ «Інститут урології НАМН України» було виконано 43 лапароскопічних уретеролітотомій. Розміри конкрементів становили від 15 до25 мм. У 32 (74,4 %) пацієнтів камені локалізувалися у верхній третині сечоводу, в 11 (25,6 %) – у середній третині. Конкременти знаходились у сечоводі від 2 міс до двох років. В 11 пацієнтів камені були рецидивними, у 41 (95 %) на боці локалізації конкременту розвинувся уретерогідронефроз, 8 пацієнтам до надходження в клініку була виконана ЕУХЛ, трьом – КУЛТ, які виявилися неефективними. Тридцяти двом (74,4 %) хворим лапароскопічна уретеролітотомія була проведена як первинний метод лкіування.
Результати. За результатами проведеної операції камені у всіх пацієнтів були видалені повністю. Конверсій, інтраопераційних ускладнень не було. Післяопераційний ліжко-день становив від 3 до 5 діб. Через 1,5 міс після проведеного оперативного втручання функція нирок у всіх хворих повністю відновилась, уретерогідронефрозу та рецидивів каменеутворення не виявлено.
Заключення. Ураховуючи малу травматичність лапароскопічної уретеролітотомії, можливість одномоментного повного видалення конкрементів, гладкий перебіг післяопераційного періоду, цей метод повинен бути операцією вибору за наявністю великих каменів та каменів, що тривалий час знаходяться в сечоводі, а також при неефективності ЕУХЛ, КУЛТ тощо.##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Аляев Ю.Г., Глыбочко П.В., Пушкарь Д.Ю. (2016). Урология. Российские клинические рекомендации. М.: ГЭОТАР- Медиа. 496 с.
Scales S.D., Smith A.C., Hanley J.M., Saigal C.S., (2012). Prevalence of kidney stones in the United States. Eur. Urol. 62(1): 160–165. doi: 10.1016/j.eururo.2012.03.052.
Türk C., Petrik A., Sarica K., Skolarikos A., Straub M., Seitz C. (2016). EAU Guidelines on Urolithiasis. European Association of Urology.
Shoag J., Tasian G.E., Goldfarb D.S., Eisner B.H. (2015). The new epidemiology of nephrolithiasis. Adv Chronic Kidney Dis. 22(4):273–278.
Аль-Шукри С.Х., Антонов А.В., Авазханов Ж.П. (2013). Выбор метода лечения крупных камней верхних отделов мочеточников. Нефрология, т. 17, 4:95–99.
Hruza M., Zuaru J.R., Goeren A.C. (2010). Laparoscopic and open stone surgery. Arch Ital Urol Androl. 82(1):64–71.
Кисляков Д.А., Сирота Е.С., Шпоть Е.В., Еникеев М.Э. (2014). Выбор метода дренирования мочевых путей при лапароскопической уретеролитотомии. Урология,6:88–90.
Мартов А.Г., Теодорович О.В., Галямов Э.А., Луцевич О.Э., Забродина Н.Б., Гордиенко А.Ю., Пархонин Д.И. (2011). Эндоскопическая уретеролитотомия при крупных камнях верхней трети мочеточника. Урология. 5:50–54.
Raboy A., Ferzli G., Joffreda R., Albert P. (1992). Laparoscopic ureterolithotomy. Urology. 39(3):223–225.
Yasui T., Okada A., Hamamoto S., Taguchi K., Ando R. (2013). Efficacy of retroperitoneal laparoscopic ureterolithotomy for the treatment of large proximal ureteric stones and its impact on renal function. Springerplus. 2:600–604.
Khalil M., Omar R., Abdel-Baky S., Mohey A., Sebaey A. (2015). Laparoscopic ureterolithotomy; which is better: Transperitoneal or retroperitoneal approach? Turk J Urol. 41(4):185–190.
Nasseh H., Pourreza F., Kazemnejad Leyli E., Zohari Nobijari T., Baghani Aval H. (2013). Laparoscopic transperitoneal ureterolithotomy: a single-center experience. J Laparoendosc Adv Surg Tech A. 23(6):495–499.
Bayar G., Tanriverdi O., Taskiran M., Sariogullari U. (2014). Comparison of laparoscopic and open ureterolithotomy in impacted and very large ureteral stones. Urol J. 11(2):1423–1428.
Şahin S., Aras B., Ekşi M., Şener N., Tugču V. (2016).Laparoscopic Ureterolithotomy. JSLS. 20(1).
