Еректильна дисфункція: частота психічно і соматично обумовлених її варіантів та їх диференціальна клінічна діагностика

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Гарнік Кочарян

Анотація

У статті повідомляється, що більшість причин еректильної дисфункції (ЕД) раніше вважалися психогенними (85–90%), але сучасні дані свідчать, що ЕД значно частіше обумовлюється впливом соматичних/органічних факторів (80%, 60–90%). Водночас відзначається, що психогенна ЕД має місце приблизно у 40% випадків, органічна – у 29%, змішана (поєднання психічних та органічних факторів) – у 25%, неясного генезу – у 6%. Наявна думка про дуже низький відсоток психогенної ЕД заперечується з таких причин: 1) певні патології органічної модальності викликають ЕД, однак не береться до уваги той факт, що у великої кількості чоловіків у тих самих обставинах ЕД відсутня; 2) отримані результати клінічних випробувань препаратів для лікування ЕД вказують на те, що у 20–40% пацієнтів спостерігається добра відповідь на застосування плацебо. Не можна не враховувати й той факт, що визначення ступеня участі органічних і психічних факторів у генезі цього розладу залежить від первинної базової медичної підготовки лікаря-сексопатолога (наприклад, психіатра/психотерапевта або уролога-андролога). Природно, що в першому випадку акцент зміщуватиметься на виявлення психічних чинників, тоді як у другому – чинників органічних. Також відіграє роль та обставина, в яких клініках проводилася діагностика (у психіатричних і психологічних установах курують пацієнтів зовсім іншого типу, ніж у соматичних). Автор зазначає, що відсоток соматично обумовленої ЕД може перебільшуватися, оскільки щонайменше деяку частину цього відсотка становлять змішані розлади ерекції. Наголошується на необхідності використання міждисциплінарного системного підходу, який дозволяє уникнути як надмірної психологізації, так і надмірної соматизації в поясненні причин ЕД. Значна частина статті присвячена диференціальній клінічній діагностиці соматогенної та психогенної ЕД на основі літературних даних і власних досліджень автора. Наводяться та обговорюються її різні критерії.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Кочарян, Г. (2026). Еректильна дисфункція: частота психічно і соматично обумовлених її варіантів та їх диференціальна клінічна діагностика. Здоров’я чоловіка, (1), 58–61. https://doi.org/10.30841/2786-7323.1.2026.358691
Номер
Розділ
Сексологія та андрологія

Посилання

Miller TA. Diagnostic evaluation of erectile dysfunction. Am Fam Physician. 2000;61(1):95-104, 109-10.

Masters W, Johnson V. Human sexual inadequacy. Boston: Little, Brown; 1970. 467 p.

Kaplan H. The New Sex Therapy: Active Treatment of Sexual Dysfunctions. New York: Psychology Press; 1974. 544 p.

Wagner G, Green R. Impotence: Physiological, psychological surgical diagnosis and treatment. New York, London: Plenum Press; 1981. 182 p.

Moussa M, Papatsoris AG, Abou Chakra M, Dabboucy B, Fares Y. Erectile dysfunction in common neurological conditions: A narrative review. Arch Ital Urol Androl. 2020;92(4). doi: 10.4081/aiua.2020.4.371.

Ludwig W, Phillips M. Organic causes of erectile dysfunction in men under 40. Urol Int. 2014;92(1):1-6. doi: 10.1159/000354931.

Monseny JM. Psicogenic erectile dysfunction. Arch Esp Urol. 2010;63(8):599-602.

Kocharyan GS. Syndrome of anxious expectation of sexual failure in men. Health Man. 2013;(3):76-80.