Еректильна дисфункція: терміни, визначення, частота
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
За спостереженнями клініцистів, серед чоловіків, які звертаються по медичну допомогу, розлади ерекції мають місце частіше за інші сексуальні дисфункції. У статті обговорюються терміни, що використовуються для позначення розладів ерекції. На думку автора, термін «еректильна дисфункція» (ЕД), який широко використовується, насправді є значно більш ємним, ніж ті стани, які він позначає. Це пов’язано з тим, що розлади ерекції можуть виражатися не тільки в її ослабленні (гіпоерекція) або відсутності (анерекція), а й у її посиленні (гіперерекція, яка відбувається при пріапізмі й псевдопріапізмі). Зазначається, що термін «еректильна дисфункція» замінив термін «імпотенція», який згодом набув принизливого відтінку (імпотенція → імпотент). Проте у МКХ-10 для позначення соматогенної гіпо(ан)ерекції все ще використовується категорія «імпотенція органічного походження», яка відсутня у МКХ-11. Також розглядаються такі терміни та поняття, як “impotentia coeundi” (збірна назва для всіх сексуальних дисфункцій) та “impotentia generandi” (нездатність до відтворення, безпліддя). Зазначається, що термін «імпотенція» раніше використовувався для позначення різних сексуальних дисфункцій у жінок. Наводяться та обговорюються визначення й критерії діагностики гіпо(ан)еректильних розладів у міжнародних (МКХ-9, МКХ-10, МКХ-11) та американських (DSM-4, DSM-5) класифікаціях. На думку автора, можливість встановлення в останніх класифікаціях діагнозу сексуальної дисфункції (у тому числі й ЕД) лише в тому випадку, коли ця проблема існує протягом тривалого часу (від кількох до 6 міс.), не виправдана. За цей період, якщо людину не лікувати, то якість її життя може значно погіршитися, і в неї можуть розвинутися розлади невротичного рівня. Іноді за даний період ця дисфункція може нівелюватися сама по собі. Якщо йдеться про спеціаліста в галузі клінічної сексології, який має достатню кваліфікацію, то він зможе встановити відповідний діагноз за набагато коротший час, ніж передбачено цим діагностичним критерієм. Заслуговує на обговорення також інший діагностичний критерій, який використовується в останніх класифікаціях, згідно з яким діагноз тієї чи іншої сексуальної дисфункції може бути встановлений за наявності клінічно значущого дистресу. На думку автора, використання цього діагностичного критерію веде до спотворення діагностики. Зокрема, слід зазначити, що у деяких чоловіків наявна ЕД або інша сексуальна дисфункція дійсно може не викликати клінічно значущий дистрес, але це не скасовує їх наявність і не має стати причиною, через яку діагноз такої дисфункції не може бути встановлений. В іншому випадку мова може йти про суб’єктивізацію ситуації та вихід діагностики за медичне поле. Також у статті наводяться різні дані про поширеність ЕД.
Висновки. Особливу увагу у статті приділено таким критеріям, як тривалість розладу (від кількох до 6 міс.) та обов’язкова наявність клінічно значущого дистресу. Однак вимога щодо тривалого перебігу сексуальної дисфункції не є виправданою, оскільки за цей час якість життя пацієнта може значно погіршитися, а іноді розлад може зникнути самостійно. У деяких випадках наявна ЕД не викликає дистресу, проте це не має бути підставою для відмови у встановленні діагнозу. Наведені статистичні дані свідчать про високу поширеність ЕД серед чоловіків різного віку, що підтверджує актуальність проблеми та необхідність її подальшого вивчення.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Shamloul R, Ghanem H. Erectile dysfunction. Lancet. 2013;381(9861):153-65. doi: 10.1016/S0140-6736(12)60520-0.
Opsomer RJ. Treatment of erectile dysfunction. Acta Clin Belg. 2002;57(5):272-6. doi: 10.1179/acb.2002.053.
World Health Organization. Manual of the international statistical classification of diseases, injuries, and causes of death [Internet]. In: Recommendations of the Ninth Revision Conference, 1975, Twenty-ninth World Health Assembly. Volume 1. Geneva: WHO; 1977. 39 p. Available from: https://psychiatr.ru/download/1480?view=1&name=1336.pdf.
World Health Organization. The ICD-10 classification of mental and behavioral disorders: clinical descriptions and diagnostic guidelines [Internet]. Geneva: WHO; 1992. 377 p. Available from: https://iris.who.int/bitstream/handle/10665/37958/9241544228_eng.pdf.
World Health Organization. The ICD-10 Classification of Mental and Behavioural Disorders. Diagnostic criteria for research [Internet]. Geneva: WHO; 1993. 263 p. Available from: https://psychiatr.ru/download/1314?view=1&name=ICD10+for+research.pdf.
World Health Organization. ICD-11 for mortality and morbidity statistics [Internet]. Geneva: WHO; 2024. Available from: https://icd.who.int/browse/2024-01/mms/en#1189253773.
Kocharyan GS. ICD-11. Sexual health conditions: Codes and discussion of innovations. Health Man. 2024;(3):73-85. doi: 10.30841/2786-7323.3.2024.316666.
Segal DL. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-IV-TR). Washington: American Psychiatric Association; 1994. 358 p.
American Psychiatric Association. Diagnostic and statistical manual of mental disorders. Fifth Edition. Arlington: American Psychiatric Association; 2013. 947 p.
Vasan SS, Pandey S, Rao STS, Gupte DM, Gangavaram RR, Saxena A, et al. Association of sexual health and mental health in erectile dysfunction: expert opinion from the Indian context. Cureus. 2025;17(1):e77851. doi: 10.7759/cureus.77851.
Burnett AL, Nehra A, Breau RH, Culkin DJ, Faraday MM, Hakim LS, et al. Erectile Dysfunction: AUA Guideline. J Urol. 2018;200(3):633-41. doi: 10.1016/j.juro.2018.05.004.
Mills JN, Dall’Era JE, Carlsen SN, Koul H, Meacham RB. Gene therapy for erectile dysfunction. Pharmacogenomics. 2007;8(8):979-84. doi: 10.2217/14622416.8.8.979.
Rodríquez VL, Gonzalvo IA, Pascual RD, Rioja Sanz LA. Erectile dysfunction. Actas Urol Esp. 2002;26(9):667-90. doi: 10.1016/s0210-4806(02)72844-1.
Foresta C, Caretta N, Palego P, Selice R, Garolla A, Ferlin A. Diagnosing erectile dysfunction: Flow-chart. Int J Androl. 2005;2:64-8. doi: 10.1111/j.1365-2605.2005.00588.x.
Giuliano F, Droupy S. Erectile dysfunction. Prog Urol. 2013;23(9):629-37. doi: 10.1016/j.purol.2013.01.010.
Prins J, Blanker MH, Bohnen AM, Thomas S, Bosch JL. Prevalence of erectile dysfunction: a systematic review of population-based studies. Int J Impot Res. 2002;14(6):422-32. doi: 10.1038/sj.ijir.3900905.
Feldman HA, Goldstein I, Hatzichristou DG, Krane RJ, McKinlay JB. Impotence and its medical and psychosocial correlates: results of the Massachusetts Male Aging Study. J Urol. 1994;151(1):54-61. doi: 10.1016/s0022-5347(17)34871-1.
Lewis RW, Fugl-Meyer KS, Corona G, Hayes RD, Laumann EO, Moreira ED Jr, et al. Definitions/epidemiology/risk factors for sexual dysfunction. J Sex Med. 2010;7(4):1598-607. doi: 10.1111/j.1743-6109.2010.01778.x.
Braun M, Wassmer G, Klotz T, Reifenrath B, Mathers M, Engelmann U. Epidemiology of erectile dysfunction: results of the ‘Cologne Male Survey’. Int J Impot Res. 2000;12(6):305-11. doi: 10.1038/sj.ijir.3900622.
Nicolosi A, Glasser DB, Kim SC, Marumo K, Laumann EO; GSSAB Investigators’ Group. Sexual behaviour and dysfunction and help-seeking patterns in adults aged 40–80 years in the urban population of Asian countries. BJU Int. 2005;95(4):609-14. doi: 10.1111/j.1464-410X.2005.05348.x.
Nicolosi A, Moreira ED Jr, Shirai M, Bin Mohd Tambi MI, Glasser DB. Epidemiology of erectile dysfunction in four countries: cross-national study of the prevalence and correlates of erectile dysfunction. Urology. 2003;61(1):201-6. doi: 10.1016/s0090-4295(02)02102-7.
Martin-Morales A, Sanchez-Cruz JJ, Saenz de Tejada I, Rodriguez-Vela L, Jimenez-Cruz JF, Burgos-Rodriguez R. Prevalence and independent risk factors for erectile dysfunction in Spain: results of the Epidemiologia de la Disfuncion Erectil Masculina Study. J Urol. 2001;166(2):569-74. doi: 10.1016/s0022-5347(05)65986-1.
El-Sakka AI. Association of risk factors and medical comorbidities with male sexual dysfunctions. J Sex Med. 2007;4(6):1691-700. doi: 10.1111/j.1743-6109.2006.00342.x.
