Камені сечоводу та їх вплив на зміни ниркової функції. Особливості прогнозування відновлення функції нирки після усунення однобічної обструкції сечоводу (Огляд літератури)

Анотація

Сечокам’яна хвороба – це поширене хронічне захворювання сечовидільної системи, що проявляється формуванням каменів у нирках та органах сечовивідних шляхів.

Сечокам’яна хвороба посідає друге місце у структурі захворюваності на хвороби нирок і сечових шляхів та четверте – серед причин інвалідності внаслідок урологічної патології. Медико-соціальне значення сечокам’яної хвороби зумовлене тим, що у переважної більшості пацієнтів вона розвивається у працездатному віці й призводить до інвалідизації. Поширеність сечокам’яної хвороби безпосередньо пов’язана з умовами життя (харчування, екологічна ситуація, кліматичні умови, кількість та якість споживаної рідини).

Конкременти сечоводів – це патологічний стан, при якому камені, сформовані у нирках, мігруючи до сечового міхура, спричиняють обструкцію сечоводу та гостру ниркову кольку. Камені в сечоводі можуть зумовити серйозні ускладнення. Їхні наслідки є тяжчими порівняно з каменями іншої локалізації. Конкременти порушують відходження сечі, викликають патологічні зміни у нирках та власне у сечоводі. Обструкція сечоводу може призводити до розвитку запалення ниркової тканини, виникнення та прогресії гідронефротичної трансформації нирки та, як наслідок, загибелі нефронів, втрати функції нирки й появи ниркової недостатності.

У зв’язку з великою кількістю випадків звернень пацієнтів із приводу обструкції конкрементами сечоводів наголошується на актуальності пошуків і шляхів розвитку сучасних малотравматичних методів лікування. На сьогодні розроблено багато методів діагностики та малоінвазивних оперативних втручань при каменях сечоводів будь-якої локалізації. Однак недостатньо уваги приділяється вивченню питання зміни функціонального стану блокованої нирки, ймовірних ранніх і віддалених наслідків обструкції сечоводу з урахуванням локалізації конкрементів та тривалості обструкції, можливостям відновлення втраченої нирками функції після проведеного комплексу лікувальних заходів. Точний прогноз відновлення ниркової функції після усунення тривалого блоку сечоводу має велике клінічне значення для урологів і нефрологів.

Проведений аналіз літературних джерел свідчить, що на сьогодні є низка питань, які виникають при спробі прогнозування ступеня втрати ниркової функції. Більшість попередніх методик і досліджень використовували однофакторний аналіз, який розглядав конкретно один чинник незалежно від інших змінних. Проте в дійсних умовах необхідно враховувати декілька параметрів, що можуть суттєво впливати на прогнози (тривалість обструкції, розмір та локалізація каменю, вік і стать пацієнта). Деякі з цих факторів можливо вивчити лише в експериментальних умовах. Зокрема це функція контрлатеральної нирки, пієлолімфатичний зворотний відтік, наявність опортуністичної інфекції сечовивідних шляхів, а також одночасне використання нефротоксичних агентів і лікарських препаратів, які можуть чинити шкідливий вплив на функцію нирок. Ця ситуація потребує створення такої універсальної методики, за якою б оцінювали залишкову функціональну здатність нирки після усунення калькульозної обструкції. При цьому методика має бути максимально точною, доступною та враховувати декілька важливих параметрів одночасно.