Камені сечоводу та їх вплив на зміни ниркової функції. Особливості прогнозування відновлення функції нирки після усунення однобічної обструкції сечоводу (Огляд літератури)
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Сечокам’яна хвороба – це поширене хронічне захворювання сечовидільної системи, що проявляється формуванням каменів у нирках та органах сечовивідних шляхів.
Сечокам’яна хвороба посідає друге місце у структурі захворюваності на хвороби нирок і сечових шляхів та четверте – серед причин інвалідності внаслідок урологічної патології. Медико-соціальне значення сечокам’яної хвороби зумовлене тим, що у переважної більшості пацієнтів вона розвивається у працездатному віці й призводить до інвалідизації. Поширеність сечокам’яної хвороби безпосередньо пов’язана з умовами життя (харчування, екологічна ситуація, кліматичні умови, кількість та якість споживаної рідини).
Конкременти сечоводів – це патологічний стан, при якому камені, сформовані у нирках, мігруючи до сечового міхура, спричиняють обструкцію сечоводу та гостру ниркову кольку. Камені в сечоводі можуть зумовити серйозні ускладнення. Їхні наслідки є тяжчими порівняно з каменями іншої локалізації. Конкременти порушують відходження сечі, викликають патологічні зміни у нирках та власне у сечоводі. Обструкція сечоводу може призводити до розвитку запалення ниркової тканини, виникнення та прогресії гідронефротичної трансформації нирки та, як наслідок, загибелі нефронів, втрати функції нирки й появи ниркової недостатності.
У зв’язку з великою кількістю випадків звернень пацієнтів із приводу обструкції конкрементами сечоводів наголошується на актуальності пошуків і шляхів розвитку сучасних малотравматичних методів лікування. На сьогодні розроблено багато методів діагностики та малоінвазивних оперативних втручань при каменях сечоводів будь-якої локалізації. Однак недостатньо уваги приділяється вивченню питання зміни функціонального стану блокованої нирки, ймовірних ранніх і віддалених наслідків обструкції сечоводу з урахуванням локалізації конкрементів та тривалості обструкції, можливостям відновлення втраченої нирками функції після проведеного комплексу лікувальних заходів. Точний прогноз відновлення ниркової функції після усунення тривалого блоку сечоводу має велике клінічне значення для урологів і нефрологів.
Проведений аналіз літературних джерел свідчить, що на сьогодні є низка питань, які виникають при спробі прогнозування ступеня втрати ниркової функції. Більшість попередніх методик і досліджень використовували однофакторний аналіз, який розглядав конкретно один чинник незалежно від інших змінних. Проте в дійсних умовах необхідно враховувати декілька параметрів, що можуть суттєво впливати на прогнози (тривалість обструкції, розмір та локалізація каменю, вік і стать пацієнта). Деякі з цих факторів можливо вивчити лише в експериментальних умовах. Зокрема це функція контрлатеральної нирки, пієлолімфатичний зворотний відтік, наявність опортуністичної інфекції сечовивідних шляхів, а також одночасне використання нефротоксичних агентів і лікарських препаратів, які можуть чинити шкідливий вплив на функцію нирок. Ця ситуація потребує створення такої універсальної методики, за якою б оцінювали залишкову функціональну здатність нирки після усунення калькульозної обструкції. При цьому методика має бути максимально точною, доступною та враховувати декілька важливих параметрів одночасно.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Sorokin I, Mamoulakis C, Miyazawa K, Rodgers A, Talati J, Lotan Y. Epidemiology of stone disease across the world. World J Urol. 2017;35:1301–20. doi: 10.1007/s00345-017-2008-6.
Kachkoul R, Touimi GB, El Mouhri G, El Habbani R, Mohim M, Lahrichi A. Urolithiasis: History, epidemiology, aetiologic factors and management. Malays J Pathol. 2023;45(3):333–52.
Stamatelou K, Goldfarb DS. Epidemiology of Kidney Stones. Healthcare (Basel). 2023;11(3):424. doi: 10.3390/healthcare11030424.
Corbo J, Wang J. Kidney and Ureteral Stones. Emerg Med Clin North Am. 2019;37(4):637–48. doi: 10.1016/j.emc.2019.07.004.
Zhe M, Hang Z. Nephrolithiasis as a risk factor of chronic kidney disease: a meta-analysis of cohort studies with 4,770,691 participants. Urolithiasis. 2017;45(5):441–8. doi: 10.1007/s00240-016-0938-x.
Irving SO, Calleja R, Lee F, Bullock KN, Wraight P, Doble A. Is the conservative management of ureteric calculi of > 4 mm safe? BJU Int. 2000;85(6):637–40. doi: 10.1046/j.1464-410x.2000.00563.x.
Wijaya WS, Irdam GA, Rahman F. Predicting Parameters of Renal Function Recoverability after Obstructive Uropathy Treatment in Adults. Acta Med Indones. 2022;54(3):500–12.
Hinman F. Experimental hydronephrosis – repair following uretero cystoneostomy in white rats with complete ureteral obstruction. J Urol. 1919;3(3):147–74.
Biancani P, Zabinski MP, Weiss RM. Time course of ureteral changes with obstruction. Am J Physiol. 1976;231(2):393–8. doi: 10.1152/ajplegacy.1976.231.2.393.
Ito K, Chen J, El Chaar M, Stern JM, Seshan SV, Khodadadian JJ, et al. Renal damage progresses despite improvement of renal function after relief of unilateral ureteral obstruction in adult rats. Am J Physiol Renal Physiol. 2004;287(6):283–93. doi: 10.1152/ajprenal.00441.2003.
Eddy AA. Molecular basis of renal fibrosis. Pediatr Nephrol. 2000;15(3-4):290–301. doi: 10.1007/s004670000461.
Bhagat K, Vallance P. Nitric oxide 9 years on. J R Soc Med. 1996;89(12):667–73. doi: 10.1177/014107689608901204.
Branton MH, Kopp JB. TGF-beta and fibrosis. Microbes Infect. 1999;1(15):1349–65. doi: 10.1016/s1286-4579(99)00250-6.
Miyajima A, Chen J, Lawrence C, Ledbetter S, Soslow RA, Stern J, et al. Antibody to transforming growth factor-beta ameliorates tubular apoptosis in unilateral ureteral obstruction. Kidney Int. 2000;58(6):2301–13. doi: 10.1046/j.1523-1755.2000.00414.x.
Hochberg D, Johnson CW, Chen J, Cohen D, Stern J, Vaughan ED Jr, et al. Interstitial fibrosis of unilateral ureteral obstruction is exacerbated in kidneys of mice lacking the gene for inducible nitric oxide synthase. Lab Invest. 2000;80(11):1721–8. doi: 10.1038/labinvest.3780182.
Bander SJ, Buerkert JE, Martin D, Klahr S. Long-term effects of 24-hr unilateral ureteral obstruction on renal function in the rat. Kidney Int. 1985;28(4):614–20. doi: 10.1038/ki.1985.173.
McDougal WS, Wright FS. Defect in proximal and distal sodium transport in post-obstructive diuresis. Kidney Int. 1972;2(6):304–17. doi: 10.1038/ki.1972.114.
Wilson DR. Micropuncture study of chronic obstructive nephropathy before and after release of obstruction. Kidney Int. 1972;2(3):119–30. doi: 10.1038/ki.1972.82.
Yarger WE, Aynedjian HS, Bank N. A micropuncture study of postobstructive diuresis in the rat. J Clin Invest. 1972;51(3):625–37. doi: 10.1172/JCI106852.
Klahr S, Morrison A, Buerkert J. Effects of urinary tract obstruction on renal function. Contrib Nephrol. 1980;23:34–46. doi: 10.1159/000389997.
Banker H, Sheffield EG, Cohen HL. Nuclear Renal Scan [Internet]. In: Stat-Pearls Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2025. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK562236/.
Jang SJ, Choi BS, Choi SH. Evaluation of Renal Function in Obstructed Ureter Model Using 99mTc-DMSA. In Vivo. 2020;34(5):2431–35. doi: 10.21873/invivo.12057.
Bubeck B, Brandau W, Weber E, Kälble T, Parekh N, Georgi P. Pharmacokinetics of technetium-99m-MAG3 in humans. J Nucl Med. 1990;31(8):1285–93.
Andrén-Sandberg A. Permanent impairment of renal function demonstrated by renographic follow-up in ureterolithiasis. Scand J Urol Nephrol. 1983;17(1):81–4. doi: 10.3109/00365598309179787.
Khalaf IM, Shokeir AA, El-Gyoushi FI, Amr HS, Amin MM. Recoverability of renal function after treatment of adult patients with unilateral obstructive uropathy and normal contralateral kidney: a prospective study. Urology. 2004;64(4):664–8. doi: 10.1016/j.urology.2004.05.018.
Wimpissinger F, Springer C, Kurtaran A, Stackl W, Türk C. Functional aspects of silent ureteral stones investigated with MAG-3 renal scintigraphy. BMC Urol. 2014;14:3. doi: 10.1186/1471-2490-14-3.
Wimpissinger F, Türk C, Kheyfets O, Stackl W. The silence of the stones: asymptomatic ureteral calculi. J Urol. 2007;178(4):1341–4. doi: 10.1016/j.juro.2007.05.128.
Marchini GS, Vicentini FC, Monga M, Torricelli FC, Danilovic A, Brito AH, et al. Irreversible Renal Function Impairment Due to Silent Ureteral Stones. Urology. 2016;93:33–9. doi: 10.1016/j.urology.2016.02.042.
Eisner BH, Pedro R, Namasivayam S, Kambadakone A, Sahani DV, Dretler SP, et al. Differences in stone size and ureteral dilation between obstructing proximal and distal ureteral calculi. Urology. 2008;72(3):517–20. doi: 10.1016/j.urology.2008.03.034.
Kelleher JP, Plail RO, Dave SM, Cunningham DA, Snell ME, Witherow RO. Sequential renography in acute urinary tract obstruction due to stone disease. Br J Urol. 1991;67(2):125–8. doi: 10.1111/j.1464-410x.1991.tb15092.x.
Gandolpho L, Sevillano M, Barbieri A, Ajzen S, Schor N, Ortiz V, et al. Scintigraphy and Doppler ultrasonography for the evaluation of obstructive urinary calculi. Braz J Med Biol Res. 2001;34(6):745–51. doi: 10.1590/s0100-879x2001000600007.
Hinman F. The Condition of Renal Counterbalance and the Theory of Renal Atrophy of Disuse. J Urol. 1943;49(3):392–400. doi: 10.1016/S0022-5347(17)70559-9.