Мінеральна щільність та показники обміну кісткової тканини у пацієнтів із нефролітіазом

Анотація

Сечокам’яна хвороба (СКХ) – це захворювання, що характеризується утворенням каменів у сечових шляхах, нирках або сечовому міхурі. Нефролітіаз є поліетіологічним захворюванням, на розвиток якого впливають спадкові, географічні та дієтичні фактори. Серед поширених факторів ризику СКХ – ожиріння, недостатнє споживання рідини, надмірне вживання червоного м’яса та низька фізична активність. Однак досі немає єдиної думки щодо впливу вживання кальційвмісних продуктів і харчових добавок кальцію на розвиток нефролітіазу. Це питання стає особливо актуальним у разі коморбідної патології, пов’язаної зі зниженням мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), зокрема остеопорозу (ОП) та інших метаболічних захворювань кісток. Серед патогенетичних механізмів розвитку ОП виокремлюють підвищену кісткову резорбцію, зумовлену збільшенням активності остеокластів, що можна оцінити шляхом визначення маркерів обміну кісткової тканини. З огляду на актуальність розробки підходу до профілактики та лікування коморбідних патологій (ОП та СКХ), нами проведено дослідження щодо визначення мінеральної щільності та показників обміну кісткової тканини у пацієнтів із нефролітіазом та без нього.

Мета дослідження: оцінити особливості змін маркерів обміну кісткової тканини у пацієнтів із нефролітіазом.

Матеріали та методи. У дослідження включено 80 учасників: 15 чоловіків (18,8%) та 65 жінок (81,3%). Пацієнти були розподілені залежно від наявності СКХ. У І групу увійшли 32 учасники без СКХ: 31 жінка (96,9%), 1 чоловік (3,1%), медіана віку – 63,2 (58,8–67,4) роки. У IІ групу увійшли 48 хворих із СКХ: 34 жінки (70,8%), 14 чоловіків (29,2%), середній вік – 55,5 років (51,5–62,5). Структурно-функціональний стан та маркери обміну кісткової тканини оцінювали на базі Українського центру остеопорозу ДУ «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ (керівник – проф. Н. В. Григор’єва). За допомогою рентгенівської абсорбціометрії МЩКТ оцінено на рівні поперекового відділу хребта, шийки правої та лівої стегнових кісток, ультрадистального відділу кісток передпліччя. За допомогою TBS iNsight (текстурний аналіз зображень DXA поперекового відділу хребта, що є показником мікроархітектури кістки) оцінювали показник якості кісткової тканини (Trabecular Bone Score – TBS). Серед кісткових маркерів визначали рівень пропептиду проколагену I типу (P1NP), остеокальцину (ОК), β-ізомерів C-термінального телопептиду колагену I типу (β-СТХ), рівень 25(ОН)D, паратиреоїдного гормону (ПТГ) та іонізованого кальцію.

Результати. Дослідження показало, що відсоток змін МЩКТ був подібний в обох групах, без вірогідної різниці між показниками груп порівняння. Водночас показник TBS був вірогідно нижчим у пацієнтів із встановленим діагнозом СКХ. Метаболізм маркерів кісткового метаболізму не відрізнявся між групами, окрім рівня ПТГ, який був вірогідно вищим у пацієнтів із СКХ, але не перевищував референтні норми (р = 0,017).

Висновки. При відсутності різниці у МЩКТ відзначається зниження показника TBS у групі пацієнтів із нефролітіазом. Не виявлено різниці між показниками маркерів кісткового метаболізму, рівня фосфору, кальцію та вітаміну D у групах порівняння. Встановлено вірогідно вищий рівень ПТГ у пацієнтів із нефролітіазом. Отримані дані потребують подальшого вивчення патогенетичних факторів та їх взаємозв’язку в розвитку нефролітіазу та порушень якості трабекулярної кістки, а також оцінки ризику переломів у цієї категорії пацієнтів.