Лікування чоловіків, постраждалих унаслідок бойових дій (бойова травма), з різними формами еректильної дисфункції

Анотація

Бойові поранення здебільшого спричиняють посттравматичний стресовий розлад, що супроводжується еректильною дисфункцією (ЕД), зниженням сексуального бажання, передчасною еякуляцією тощо. Серед багатьох патологічних станів, що зумовлюють розвиток або ускладнюють перебіг ЕД, домінують невротичні розлади, захворювання кровоносних судин, порушення обміну речовин, частковий андрогенний дефіцит, і особливо це стосується учасників бойових дій.

Мета дослідження: оптимізація лікування психогенної та змішаної форм ЕД у чоловіків із перенесеними бойовими травмами.

Матеріали та методи. У дослідження увійшли результати обстеження та лікування 136 чоловіків віком 20–53 роки, учасників бойових дій зі спричиненими бойовими травмами, які мали сексуальну дисфункцію і скаржилися на ЕД. За формою ЕД пацієнтів розподілено на дві групи: 1-ша група – пацієнти з психогенною ЕД, що виникла після бойової травми (n = 84); 2-га група – пацієнти з ЕД змішаного генезу, до якої включено хворих, учасників бойових дій з ендотеліальною дисфункцією, метаболічним синдромом, ішемічною хворобою серця, пізнім гіпогонадизмом (n = 52). Лікування усіх пацієнтів із сексуальною дисфункцією проводили індивідуально, враховуючи етіопатогенез основних захворювань і бойової травми, що спричинили патологію, а також розвиток і перебіг провідних сексологічних синдромів. При цьому застосовували стандартизовані протоколи, що дозволило розподілити пацієнтів за групами та провести вірогідні статистичні розрахунки.

Результати. Продемонстровано, що лікування чоловіків із психогенною формою ЕД, яке включає модифікацію способу життя, раціональну та роз’яснювальну психотерапію, а також застосування інгібітора ФДЕ-5, наприклад силденафілу, при-зводить до зростання середнього бала МІЕФ-5 із 10,8 ± 0,9 (помірна форма ЕД) до 19,6 ± 1,7 (легка форма ЕД) (р < 0,05). Також доцільно використовувати альфа-адреноблокатори, що діють як на периферичні, так і на центральні адренорецептори. Під час лікування хворих з ЕД змішаного генезу найкращі результати спостерігаються при проведенні замісної андрогенотерапії за наявності доведеного андрогенодефіциту; застосуванні ліпідознижувальних препаратів при стійкій дисліпідемії; відміні β-блокаторів (у випадках, коли це можливо); корекції нездорового способу життя пацієнта; проведенні раціональної та роз’яснювальної психотерапії з потенціюванням її ефективності прийомом силденафілу. Таке лікування сприяє підвищенню середнього бала МІЕФ-5 із 11,5 ± 0,9 (помірна форма ЕД) до 17,8 ± 1,6 (легка форма ЕД) (р < 0,05).

Висновки. При психогенній ЕД основними порушеннями, пов’язаними зі здоров’ям і якістю життя, є розлади загального та психічного здоров’я, рольового функціонування на фізичному та емоційному рівнях. Mодифікація способу життя у поєднанні з раціональною та роз’яснювальною психотерапією, а також застосування інгібітора ФДЕ-5 (силденафілу) дає позитивні результати. У пацієнтів з ЕД змішаного генезу спостерігаються порушення загального та психічного здоров’я, фізичного й емоційного функціонування та життєвої активності. Hайкращі результати лікування досягаються за умови проведення замісної андрогенотерапії при доведеному андрогенодефіциті; застосування ліпідознижувальної терапії при стійкій дисліпідемії; відміни β-блокаторів (у випадках, коли це можливо); корекції нездорового способу життя пацієнта; проведення раціональної та роз’яснювальної психотерапії з потенціюванням її ефективності прийомом силденафілу.