Особливості клінічного перебігу сечокам’яної хвороби в учасників бойових дій
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Сечокам’яна хвороба (СКХ) посідає провідне місце у структурі урологічних захворювань. Особливу актуальність проблемі в Україні надає вплив воєнного часу.
Мета дослідження: аналіз перебігу СКХ у пацієнтів, що є учасниками бойових дій, та військовослужбовців, які не перебували в зоні бойових дій.
Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 62 хворих на СКХ, які проходили лікування та подальше спостереження на базі урологічного відділення ДУ «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» у період з 2014 до 2023 рр. Усі пацієнти були розподілені на дві групи. У першу групу (n=30) включено пацієнтів, що є діючими співробітниками МВС України, які не брали участь у військових діях на передовій. У другу групу (n=32) увійшли військовослужбовці Національної гвардії України, які були госпіталізовані безпосередньо із зони активних бойових дій.
Результати. У процесі лікування у 12 (19,3%) пацієнтів було відзначено самостійне відходження конкременту, а саме: у 5 (16,6%) першої групи та у 7 (21,8%) осіб другої групи. Дистанційну ударно-хвильову літотрипсію виконували у 15 (50%) хворих першої групи та у 7 (28,12%) – другої групи.
Друге місце серед операційних втручань посіла контактно-лазерна уретеролітотрипсія – 10 (33,3%) пацієнтів першої групи та 13 (40,6%) – другої групи. Перкутанну нефролітотрипсію виконали лише в 1 пацієнта другої групи. Відкриту літотомію проведено 2 (3,2%) пацієнтам другої групи.
Висновки. Результати аналізу та порівняння даних обох груп свідчать, що немає суттєвої різниці у перебігу, клінічних проявах та лікуванні між пацієнтами із СКХ, які є діючими учасниками бойових дій, та хворими на СКХ, які є діючими співробітниками МВС України.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Roudakova K, Monga M. The evolving epidemiology of stone disease. Indian J Urol. 2014;30(1):44–8. doi: 10.4103/0970-1591.124206.
Li H, Shkolyar E, Wang J, Conti S, Pao AC, Liao JC, et al. SLIPS-LAB-A bioinspired bioanalysis system for metabolic evaluation of urinary stone disease. Sci Adv. 2020;6(21):eaba8535. doi: 10.1126/sciadv.aba8535.
Kachkoul R, Touimi GB, El Mouhri G, El Habbani R, Mohim M, Lahrichi A. Urolithiasis: History, epidemiology, aetiologic factors and management. Malays J Pathol. 2023;45(3):333–52.
Romero V, Akpinar H, Assimos DG. Kidney stones: a global picture of prevalence, incidence, and associated risk factors. Rev Urol. 2010;12(2-3):e86–96.
Shastri S, Patel J, Sambandam KK, Lederer ED. Kidney Stone Pathophysiology, Evaluation and Management: Core Curriculum 2023. Am J Kidney Dis. 2023;82(5):617–34. doi: 10.1053/j.ajkd.2023.03.017.
Perumal KR, Chua RHB, Teh GC, Lei CCM. Prevalence of urolithiasis in Sarawak and associated risk factors: An ultrasonagraphy-based cross-sectional study. BJUI Compass. 2022;4(1):74–80. doi: 10.1002/bco2.152.
Sorokin I, Mamoulakis C, Miyazawa K, Rodgers A, Talati J, Lotan Y. Epidemiology of stone disease across the world. World J Urol. 2017;35(9):1301–20. doi: 10.1007/s00345-017-2008-6.
Osther PJS. Epidemiology of kidney stones in the european union [Internet]. In: Talati J, Tiselius HG, Albala D, YE Z, editors. Urolithiasis. Springer, London; 2012. p. 3-12. Available from: https://doi.org/10.1007/978-1-4471-4387-1_1.
Scales CD Jr, Smith AC, Hanley JM, Saigal CS; Urologic Diseases in America Project. Prevalence of kidney stones in the United States. Eur Urol. 2012;62(1):160–5. doi: 10.1016/j.eururo.2012.03.052.
Wang W, Fan J, Huang G, Li J, Zhu X, Tian Y, et al. Prevalence of kidney stones in mainland China: A systematic review. Sci Rep. 2017;(7):41630. doi: 10.1038/srep41630.
Borumandnia N, Fattahi P, Talebi A, Taheri M, Alvani MS, Balani MM, Ashrafi S, Alavimajd H. Longitudinal trend of urolithiasis incidence rates among world countries during past decades. BMC Urol. 2023;23(1):166. doi: 10.1186/s12894-023-01336-0.
Saidakova NO, Shuliak OV, Shylo VN, Dmytryshyn AA, Kononova GE. Urolithiasis: the state and problematic questions in rendering the specialized service to the population in Kyiv. Uroliaohi. 2018;84(1):33–40. doi: 10.26641/2307-5279.22.1.2018.128123.
Goldman C, Shaw N, du Plessis D, Myers JB, van der Merwe A, Venkatesan K. Gunshot wounds to the penis and scrotum: a narrative review of management in civilian and military settings. Transl Androl Urol. 2021;10(6):2596–608. doi: 10.21037/tau-20-1175.
Choi SY, Yoon CG. Urologic Diseases in Korean Military Population: a 6-year Epidemiological Review of Medical Records. J Korean Med Sci. 2017;32(1):135–42. doi: 10.3346/jkms.2017.32.1.135.
Schoch J, Matthies C, Heidenreich H, Diehm J, Schmelz H, Ruf C, et al. Urology during Afghanistan mission: lessons learned and implications for the future. World J Urol. 2023;41(8):2195–200. doi: 10.1007/s00345-023-04475-z.
Adusei B, Mante S, Yegbe P, Amegbor J. Urolithiasis and intracorporeal lithotripsy in 37 Military Hospital, Accra, Ghana. Ghana Med J. 2019;53(4):304–07. doi: 10.4314/gmj.v53i4.9.
Puglies JM, Baker KC. Epidemiology of Nephrolithiasis in Personnel Returning From Operation Iraqi Freedom. Endourol stone. 2008;74(1):56–60. doi: 10.1016/j.urology.2008.10.079.
