Регіональна антибіотикорезистентність основних уропатогенів

Анотація

Найважливішою причиною зростання смертності від інфекційних чинників на планеті є набуття мікрофлорою резистентності до антибактеріальних засобів (АБЗ). Тому сучасні керівництва з лікування інфекційних захворювань людини рекомендують при виборі антибіотика враховувати регіональну чутливість мікрофлори. Не винятком є лікування інфекційних уражень сечовидільної системи (СВС), захворювання якої щорічно входить до переліку найчастіших причин збільшення «тягаря хвороб» на планеті. Отже, вивчення регіонального мікробного пейзажу уропатогенної флори та її чутливості до сучасних АБЗ в українській популяції сприятиме збільшенню ефективності лікування, особливо емпіричного, та зменшенню антибіотикорезистентності (АБР) місцевих уропатогенів.

Мета дослідження: оптимізація терапії інфекційно-запальних захворювань СВС шляхом врахування чутливості основних регіональних уропатогенів до АБЗ.

Матеріали та методи. Проведено бактеріологічне дослідження 545 проб сечі симптомних пацієнтів стаціонарної та амбулаторної групи віком від 19 до 95 років, у яких при обстеженні були визначені патологічні зміни сечового осаду. За статевим розподілом в обох групах переважали жінки у співвідношенні 1,6:1 та 3,8:1 відповідно. Виділення, ідентифікація збудників та вивчення їх властивостей проводили за стандартизованими методиками вітчизняних та міжнародних протоколів. Клінічно значущим вважали ріст мікрофлори з числом колонієутворюючих одиниць (КУО) ≥ 10⁴ в 1 мл. Статистичний аналіз проводили за допомогою статистичного пакета EZR v. 1.50. Критичним рівнем значущості вважали 0,05.

Результати. В отриманих від пацієнтів багатопрофільного стаціонару пробах сечі 81,7% ідентифікованих мікроорганізмів припало на Escherichia coli (31,5%), Enterococcus faecalis (17,2%), Klebsiella spp. (16,2%), Candida albicans (6,6%), Acinetobacter species (5,6%) та Staphylococcus aureus (4,6%). В амбулаторній групі пацієнтів 92,1% уропатогенів склали Escherichia coli (52,3%), Klebsiella spp. (13,6%), Staphylococcus aureus (13,6%), Enterococcus faecalis (8,0%) та Enterobacter sрp. (4,6%).

У спектрі збудників інфекційно-запальних захворювань СВС протягом останніх років зростає роль мікроорганізмів, які утворюють капсулу (Klebsiella spp., Acinetobacter sрp.). Серед уропатогенів в обстежених стаціонарних хворих у 2013 р. (n=122) та у 2022 р. (n=108) частка Klebsiella spp. збільшилась з 14,8% до 37% відповідно, а частка Acinetobacter sрp. – з 2,8% до 3,3% відповідно. Більшість ідентифікованих із сечі пацієнтів багатопрофільного соматичного стаціонару уропатогенів, на відміну від амбулаторної групи, характеризувалась полірезистентністю до дії АБЗ. Escherichia coli та Klebsiella spp. були чутливими лише до фосфоміцину та карбапенемів, а Enterococcus faecalis – до фосфоміцину, амоксициліну клавулонату, ампіциліну сульбактаму, ванкоміцину, меропенему та лінезоліду. Acinetobacter sрp. був нечутливим до усіх антибіотиків, що були використані в дослідженні.

Ріст грибів роду Candida albicans пригнічувався основними протигрибковими препаратами категорії «доступу» – флюконазолом, ітраконазолом та кетоконазолом з тенденцію до поступового зростання резистентності, про що свідчить значна кількість помірно чутливих штамів – 35, 25 і 10% відповідно.

Висновки. Спектр уропатогенної флори у пацієнтів багатопрофільного стаціонару характеризується більшою різноманітністю та більш частим поєднанням декількох видів мікроорганізмів в одного пацієнта порівняно з амбулаторною групою. Найчастішими збудниками інфекційно-запальних захворювань СВС у київському регіоні є полірезистентні штами Escherichia coli, Enterococcus faecalis та Klebsiella spp. У спектрі збудників інфекційно-запальних захворювань СВС протягом останніх років зростає роль мікроорганізмів, які утворюють капсулу (Klebsiella spp., Acinetobacter sрp.). Це свідчить про успішність захисного механізму капсулоутворення, який пов’язаний зокрема з явищем кворум-сенсингу у мікроорганізмів та формуванням біоплівок.

Впровадження отриманих результатів вивчення регіональної чутливості уропатогенів до АБЗ у медичну практику дозволить покращити результати лікування інфекційно-запальної урологічної патології та попереджатиме зростання АБР місцевої флори.