Роль біоімпедансного аналізу складу тіла в діагностиці метаболічних порушень пацієнтів з ожирінням 1-го ступеня

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

PDF
Опубліковано: гру 28, 2023
DOI: https://doi.org/10.30841/2786-7323.4.2023.298547
Ключові слова:
ожиріння, метаболічний вік, біоімпедансний аналіз,

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Надія Жердьова
ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», Україна
http://orcid.org/0000-0003-2716-8447
Іван Тодуров
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Україна
http://orcid.org/0009-0000-2200-7789

Анотація

Ожиріння та надмірна маса тіла стали поширеними явищами у нинішніх реаліях. Ступінь ожиріння дозволяє лише визначити наявність надмірної маси тіла, проте не оцінює реальний стан проблеми. Надлишок вісцеральної жирової тканини є основним фактором ризику розвитку метаболічних розладів і порушення функцій усіх органів і систем органів людини. Найбільшу увагу лікарів привертає механізм розвитку ожиріння й інсулінорезистентності.


Мета дослідження: вивчення впливу відсотка вісцерального жиру на стан метаболічних показників у пацієнтів з ожирінням 1-го ступеня.


Матеріали та методи. У дослідження увійшли 70 пацієнтів (44 жінки та 26 чоловіків) з індексом маси тіла (ІМТ) 30–35 кг/м2. Середній вік учасників дослідження становив 47,1±1,65 року.


За допомогою технології аналізу біоелектричного опору визначали ступінь ожиріння, жирову масу тіла, відсоток жиру в організмі, метаболічний вік, показники вісцерального ожиріння. Усім пацієнтам було визначено рівень глюкози у плазмі натщесерце (ГПН), загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХЛПНЩ). Для отримання демографічних даних було проведено описову статистику.


Результати. Визначено позитивний взаємозв’язок між рівнем вісцерального ожиріння та ІМТ, уповільненням загального обміну, збільшенням метаболічного віку пацієнтів.


Також було зареєстровано позитивний зв’язок між метаболічним віком та ГПН (ДІ 95%) = 1,70(0,33/3,07), р=0,01; між різницею у віці та рівнем ХЛПНЩ (ДІ 95%) = 1,12 (0,36/3,88), р=0,02.


Висновки. Ожиріння – це серйозне захворювання, що вимагає пильної уваги й особливого підходу до лікування. Оцінювання рівня вісцерального ожиріння та метаболічного віку дає змогу отримувати більш корисну інформацію для лікарів щодо пошуку нових підходів до лікування ожиріння.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Жердьова, Н., & Тодуров, І. (2023). Роль біоімпедансного аналізу складу тіла в діагностиці метаболічних порушень пацієнтів з ожирінням 1-го ступеня. Здоров’я чоловіка, (4), 11–15. https://doi.org/10.30841/2786-7323.4.2023.298547
Номер
№ 4 (2023)
Розділ
Актуальні теми
Авторське право (c) 2023 Надія Жердьова, Іван Тодуров

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.

Біографії авторів

Надія Жердьова, ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України»

професор, доктор медичних наук, завідувачка відділу діагностики та лікування метаболічних захворювань

Іван Тодуров, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця

аспірант, кафедра загальної хірургії № 2

Посилання

Alberti KG, Zimmet P, Shaw J; IDF Epidemiology Task Force Consensus Group. The metabolic syndrome – a new worldwide definition. Lancet. 2005;366(9491):1059–62. doi: 10.1016/S0140-6736(05)67402-8.

Zimmet P, Magliano D, Matsuzawa Y, Alberti G, Shaw J. The metabolic syndrome: a global public health problem and a new definition. J Atheroscler Thromb. 2005;12(6):295–300. doi: 10.5551/jat.12.295.

Park K, Steffes M, Lee DH, Himes JH, Jacobs DR Jr. Association of inflammation with worsening HOMA-insulin resistance. Diabetol. 2009;52(11):2337–44. doi: 10.1007/s00125-009-1486-5.

DeMarco VG, Johnson MS, Whaley-Connell AT, Sowers JR. Cytokine abnormalities in the etiology of the cardiometabolic syndrome. Curr Hypertens Rep. 2010;12(2):93–8. doi: 10.1007/s11906-010-0095-5.

Grandl G, Wolfrum C. Hemostasis, endothelial stress, inflammation, and the metabolic syndrome. Semin Immunopathol. 2018;40(2):215–24. doi: 10.1007/s00281-017-0666-5.

Harms M, Seale P. Brown and beige fat: development, function and therapeutic potential. Nat Med. 2013;19(10):1252–63. doi: 10.1038/nm.3361.

Stepanchuk A. The structure of human adipose tissue. Actual problems of modern medicine: Bulletin of the Ukrainian Medical Stomatological Academy. 2020;20(2):171–5. doi: 10.31718/2077-1096.20.2.171.

Michaud A, Boulet MM, Veilleux A, Noel S, Paris G, Tchernof A. Abdominal subcutaneous and omental adipocyte morphology and its relation to gene expression, lipolysis and adipocytokine levels in women. Metabolism. 2014;63(3):372–81. doi: 10.1016/j.metabol.2013.11.007.

Urbanovych AM. Hormones of adipose tissue and their clinical significance. Endocrynol. 2013;18(1):69–72.

Kim S, Moustaid-Moussa N. Secretory, endocrine and autocrine/paracrine function of the adipocyte. J Nutr. 2000;130(12):3110–15. doi: 10.1093/jn/130.12.3110S.

Kirkland JL, Dobson DE. Preadipocyte function and aging: links between age-related changes in cell dynamics and altered fat tissue function. J Am Geriatr Soc. 1997;45(8):959–67. doi: 10.1111/j.1532-5415.1997.tb02967.x.

Kirkland JL, Tchkonia T, Pirtskhalava T, Han J, Karagiannides I. Adipogenesis and aging: does aging make fat go MAD? Exp Gerontol. 2002;37(6):757–67. doi: 10.1016/s0531-5565(02)00014-1.

Morrison RF, Farmer SR. Hormonal signaling and transcriptional control of adipocyte differentiation. J Nutr. 2000;130(12):3116–21. doi: 10.1093/jn/130.12.3116S.

Ye J. Mechanisms of insulin resistance in obesity. Front Med. 2013;7(1):14–24. doi: 10.1007/s11684-013-0262-6.

Liu R, Pulliam DA, Liu Y, Salmon AB. Dynamic differences in oxidative stress and the regulation of metabolism with age in visceral versus subcutaneous adipose. Redox Biol. 2015;6:401–08. doi: 10.1016/j.redox.2015.07.014.

Hirose H, Takayama M, Iwao Y, Kawabe H. Effects of Aging on Visceral and Subcutaneous Fat Areas and on Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance and Insulin Secretion Capacity in a Comprehensive Health Checkup. J Atheroscler Thromb. 2016;23(2):207–15. doi: 10.5551/jat.30700.

Sell H, Habich C, Eckel J. Adaptive immunity in obesity and insulin resistance. Nat Rev Endocrinol. 2012;8:709–16. doi: 10.1038/nrendo.2012.114.

Vásquez-Alvarez S, Bustamante-Villagomez SK, Vazquez-Marroquin G, Porchia LM, Perez-Fuentes R, Torres-Rasgado E, et al. Metabolic Age, an Index Based on Basal Metabolic Rate, Can Predict Individuals That are High Risk of Developing Metabolic Syndrome. High Blood Press Cardiovasc Prev. 2021;28(3):263–70. doi: 10.1007/s40292-021-00441-1.

Wondmkun YT. Obesity, Insulin Resistance, and Type 2 Diabetes: Associations and Therapeutic Implications. Diabetes Metab Syndr Obes. 2020;13:3611–16. doi: 10.2147/DMSO.S275898.

Andersen C, Sloan A, Dupree L, Walker B. Younger Relative Metabolic Age Is Associated with a More Favorable Body Composition and Plant-based Dietary Pattern (P21-038-19). Curr Dev Nutr. 2019;3(1):nzz041.P21-038-19. doi: 10.1093/cdn/nzz041.P21-038-19.

Alvear F, Gomez-Campos R, Urra-Albornoz C, PachecoCarrillo J, Cossio-Bolanos MA. Predictores de los indicadores de adiposidad corporal por edad cronologica y biologica en ninos y adolescentes que residen en el sur de Chile. Rev Esp Nutr Hum Diet .2017;21(4):360–8.

Ripka WL, Modesto JD, Ulbricht L, Gewehr PM. Obesity Impact Evaluated from Fat Percentage in Bone Mineral Density of Male Adolescents. PLoS One. 2016;11(9):e0163470. doi: 10.1371/journal.pone.0163470.

Wander PL, Hayashi T, Sato KK, Uehara S, Hikita Y, Leonetti DL, et al. Design and validation of a novel estimator of visceral adipose tissue area and comparison to existing adiposity surrogates. J Diabetes Complications. 2018;32(11):1062–7. doi: 10.1016/j.jdiacomp.2018.09.004.