Особливості деперсоналізаційно-дереалізаційного розладу у чоловіків

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Оксана Кобзар
Галина Пилягіна

Анотація

Мета дослідження: аналіз особливостей перебігу деперсоналізаційно-дереалізаційного розладу (ДДР) у чоловіків на прикладі клінічного випадку.


Матеріали та методи. У пілотне дослідження включено 51 особу, а саме: 8 (15,7%) чоловіків і 43 (84,3%) жінки, середній вік яких становив 21 рік (SD=3,66) і 23,86 року (SD=6,88) відповідно. Учасники дослідження відповідали критеріям ДДР згідно з Міжнародною класифікацією хвороб для статистики смертності та захворюваності 10-го перегляду (МКХ-10). Під час дослідження застосовували такі тести, як Шкала оцінки тривожності Гамільтона (HAM-A), опитувальник безнадійності Бека (BHI), шкала самооцінки тривожності Шихана (SPRAS), Кембріджський опитувальник деперсоналізації (CDS), шкала дисоціації (DES).


Статистичний аналіз даних проводили за допомогою програми IBM SPSS Statistics.


Результати. Залежно від коморбідної патології було сформовано три групи учасників: 1) без коморбідної патології; 2) з коморбідними депресивними розладами; 3) з тривожними розладами. У двох чоловіків було виявлено випадки канабіс-індукованого ДДР. У статті наведено один типовий випадок ДДР, спричинений канабісом.


Визначено статистично значущу різницю між чоловіками та жінками, які мають вищі показники за дисоціативною субшкалою DES (p=0,032). Зафіксовано наявність декількох кореляцій між показниками CDS та тестів Бека, а також показниками тестів Бека та Гамільтона (Tb=0,571; p=0,01) лише у чоловіків.


Висновки. Наведені випадки мають високу коморбідність, особливо з тривожними розладами. Для підтвердження цієї кореляції необхідні подальші дослідження. Питома вага симптомів деперсоналізації-дереалізації за шкалою DES значно вища у чоловіків. Канабіс-індукований ДДР частіше діагностують у чоловіків, ніж у жінок. Водночас соціально-демографічних відмінностей між статями не виявлено.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Кобзар, О., & Пилягіна, Г. (2023). Особливості деперсоналізаційно-дереалізаційного розладу у чоловіків. Здоров’я чоловіка, (4), 5–10. https://doi.org/10.30841/2786-7323.4.2023.298545
Номер
Розділ
Актуальні теми
Біографії авторів

Оксана Кобзар, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика

аспірантка, кафедра психіатрії, психотерапії та медичної психології

Галина Пилягіна, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика

доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри психіатрії, психотерапії та медичної психології

Посилання

Michal M, Wiltink J, Subic-Wrana C, Zwerenz R, Tuin I, Lichy M, et al. Prevalence, correlates, and predictors of depersonalization experiences in the German general population. J Nerv Ment Dis. 2009;197(7):499-506. doi: 10.1097/NMD.0b013e3181aacd94.

Yang J, Millman LSM, David AS, Hunter ECM. The Prevalence of Depersonalization-Derealization Disorder: A Systematic Review. J Trauma Dissociation. 2023;24(1):8–41. doi: 10.1080/15299732.2022.2079796.

Simeon D, Abugel J. Feeling Unreal: Depersonalization Disorder and the Loss of the Self. New York: Oxford University Press; 2006. 242 pp.

Baker D, Hunter E, Lawrence E, Medford N, Patel M, Senior C, et al. Depersonalisation disorder: clinical features of 204 cases. Br J Psychiatry. 2003;182:428–33.

Simeon D, Knutelska M, Nelson D, Guralnik O. Feeling unreal: a depersonalization disorder update of 117 cases. J Clin Psychiatry. 2003;64(9):990–7. doi:10.4088/jcp.v64n0903.

Libbrecht K, Quackelbeen J. On the early history of male hysteria and psychic trauma. Charcot’s influence on Freudian thought. J Hist Behav Sci. 1995;31(4):370–84. doi: 10.1002/1520-6696(199510)31:4<370::aid-jhbs2300310404>3.0.co;2-6.

Freud S. Observation of a severe case of hemianesthesia in a hysterical male. Standard Edition 1. Vol 18. Gesammelte Werke; 1886. 54 p.

Loewenstein RJ, Frewen PA, Lewis-Fernández R. Dissociative Disorders. Kaplan & Sadock’s Comprehensive Textbook of Psychiatry. 10th ed. Philadelphia, PA: Wolters Kluwer / Lippincott Williams & Wilkens; 2017, p. 1866–952.

Stein DJ, Koenen KC, Friedman MJ, Hill E, McLaughlin KA, Petukhova M, et al. Dissociation in posttraumatic stress disorder: evidence from the world mental health surveys. Biol Psychiatry. 2013;73(4):302–12. doi: 10.1016/j.biopsych.2012.08.022.

Boisclair DJ, Fortin C, D’Antono B, Guay S. Gender Differences in the Prediction of Acute Stress Disorder From Peritraumatic Dissociation and Distress Among Victims of Violent Crimes. J Interpers Violence. 2020;35(5-6):1229–50. doi: 10.1177/0886260517693000.

Watson O. Embodying the (Dis) embodiment: Narrating Depersonalization-Derealization Disorder. Qual Health Res. 2022;32(12):1858–64. doi: 10.1177/10497323221123763.

Lynn SJ, Polizzi C, Merckelbach H, Chiu CD, Maxwell R, van Heugten D, et al. Dissociation and Dissociative Disorders Reconsidered: Beyond Sociocognitive and Trauma Models Toward a Transtheoretical Framework. Annu Rev Clin Psychol. 2022;18:259–89. doi: 10.1146/annurev-clinpsy-081219-102424.

Loewenstein RJ. Dissociation debates: everything you know is wrong. Dialogues Clin Neurosci. 2018;20(3):229–42. doi: 10.31887/DCNS.2018.20.3/rloewenstein.

Fani N, King TZ, Powers A, Hardy RA, Siegle GJ, Blair RJ, et al. Cognitive and neural facets of dissociation in a traumatized population. Emotion. 2019;19(5):863–75. doi: 10.1037/emo0000466.

Möller A, Söndergaard HP, Helström L. Tonic immobility during sexual assault – a common reaction predicting post-traumatic stress disorder and severe depression. Acta Obstet Gynecol Scand. 2017;96(8):932–8. doi: 10.1111/aogs.13174.

Lebois LAM, Kumar P, Palermo CA, Lambros AM, O’Connor L, Wolff JD, et al. Deconstructing dissociation: a triple network model of trauma-related dissociation and its subtypes. Neuropsychopharmacology. 2022;47(13):2261–70. doi: 10.1038/s41386-022-01468-1.

Gleaves DH, May MC, Cardeña E. An examination of the diagnostic validity of dissociative identity disorder. Clin Psychol Rev. 2001;21(4):577–608. doi: 10.1016/s0272-7358(99)00073-2.

Ashton JE, Harrington MO, Langthorne D, Ngo HV, Cairney SA. Sleep deprivation induces fragmented memory loss. Learn Mem. 2020;27(4):130–5. doi: 10.1101/lm.050757.119.

Merckelbach H, Otgaar H, Lynn SJ. Empirical research on fantasy proneness and its correlates 2000–2018: A meta-analysis. Psychol Consciousness: Theory, Res, Pract. 2022;9(1):2–26. doi: 10.1037/cns0000272.

Pikwer A. Depersonalization disorder may be related to glutamate receptor activation imbalance. Med Hypotheses. 2011;77(4):593–4. doi: 10.1016/j.mehy.2011.06.041.

Shamout Y, Sigal A, Litvinov IV. Minocycline-induced transient depersonalization: A case report. SAGE Open Med Case Rep. 2019;7:2050313X18823827. doi: 10.1177/2050313X18823827.

Hürlimann F, Kupferschmid S, Simon AE. Cannabis-induced depersonalization disorder in adolescence. Neuropsychobiology. 2012;65(3):141–6. doi: 10.1159/000334605.

Madden S, Einhorn P. Cannabis-Induced Depersonalization-Derealization Disorder. Am J Psych Residents’ J. 2018;13:3–6. doi: 10.1176/appi.ajprj.2018.130202.

Australian Bureau of Statistics. Patient Experiences [Internet]. Canberra: ABS; 2022. Available from: https://www.abs.gov.au/statistics/health/health-services/patient-experiences/latest-release.

Hansen AH, Høye A. Gender differences in the use of psychiatric outpatient specialist services in Tromsø, Norway are dependent on age: a population-based cross-sectional survey. BMC Health Serv Res. 2015;15:477. doi: 10.1186/s12913-015-1146-z.

Kate MA, Hopwood T, Jamieson G. The prevalence of Dissociative Disorders and dissociative experiences in college populations: a meta-analysis of 98 studies. J Trauma Dissociation. 2020;21(1):16–61. doi: 10.1080/15299732.2019.1647915.