Сучасні аспекти використання пробіотичних та пребіотичних продуктів в урологічній практиці (Огляд літератури)
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У статті розглянуті пробіотичні, пребіотичні та синбіотичні продукти, їхні види, користь і можливості застосування в урологічній практиці. Показана ефективність та безпечність використання на основі аналізу різних клінічних досліджень.
Результати досліджень свідчать, що пробіотики потенційно позитивно впливають на організм хазяїна кількома різними шляхами: 1) антагонізм через продукцію антимікробних речовин; 2) конкуренція з патогенами за адгезію до епітелію та за поживні речовини; 3) імуномодуляція. Завдяки таким механізмам мікробіота кишечника діє як бар’єр для патогенів. Пробіотичні організми мають вирішальне значення для підтримки балансу мікробіоти кишечника людини та високий терапевтичний потенціал. Деякі лікарські засоби групи пробіотиків містять лише один вид мікроорганізмів нормальної мікрофлори, інші препарати – декілька. Залежно від виду мікроорганізмів, що містяться в тому чи іншому пробіотику, визначається його терапевтична активність та сфера застосування.
Пребіотики використовують як альтернативу пробіотикам або як додаткову підтримку для них. У механізмі дії пребіотика закладено вплив на кишкову флору шляхом збільшення кількості корисних анаеробних бактерій та зменшення популяції потенційно патогенних мікроорганізмів. До ефектів пребіотиків належить потенціювання збільшення нормальної кишкової біоти, стимуляція імунних механізмів слизової оболонки, а також можливість впливу на неімунні механізми через антагонізм із потенційними кишковими патогенами.
Досвід застосування традиційних пробіотиків, із введенням достатньої кількісті нової форми впливу на кишкову мікрофлору – пребіотиків, вказує на значне підвищення терапевтичної ефективності таких комбінацій (пребіотик + пробіотик), що в результаті підвищує шанс повної елімінації мікробного агента, а також прискорює процес відновлення нормальної функції кишечника. Синбіотики – продукти, які містять як пробіотики, так і пребіотики, поєднуючи в собі їхні фармакологічні ефекти.
Однією з найвідоміших фармакологічних груп, що позитивно впливає на кишковий біоценоз, є природні ентеросорбенти. Призначення ентеросорбенту після застосування антибіотикотерапії у випадках лікування урологічних інфекцій повинно полягати у виборі препарату, що містить збалансований склад компонентів, спрямованих на сорбцію, а також оптимізацію зростання нормальної кишкової біоти.
Розробка біотерапевтичних формул, що містять як відповідні мікробні штами, так і синергетичні пребіотики, посилює терапевтичний ефект при лікуванні хворих з урологічною патологією.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Gorpinchenko II, Gurzhenko YUM, Spiridonenko VV. Issledovaniye effektivnosti ispolzovaniya preparata Levostad u bolnykh khronicheskim nespetsificheskim prostatitom. Zdorovye muzhchiny. 2015;55(4):37–43.
Savas L, Guvel S, Onlen Y, Savas N, Duran N. Nosocomial urinary tract infections: micro-organisms, antibiotic sensitivities and risk factors. West Indian Med J. 2006;55(3):188–93. doi: 10.1590/s0043-31442006000300011.
Frumkin K. Bacteriology of urinary tract infections in emergency patients aged 0-36 months. J Emerg Med. 2015;48(4):405–15. doi: 10.1016/j.jemermed.2014.11.004.
Gostishchev VK. Puti i vozmozhnosti profilaktiki infektsionnykh oslozhneniy v khirurgii. Ratsionalnyye podkhody k profilaktike infektsionnykh oslozhneniy v khirurgii: metod rek. Moskva; 1997, p. 2–11.
Sasse A, Mertens R, Siuon IP, Ronveaux O, Bossens M, Mol PDe, et al. Surgical prophylaxis in Belgian hospitals: estimate of costs and potential savings. Antimicrob Chemother. 1998:41:267–72. doi: 10.1093/jac/41.2.267.
Scheel O, Stormark M. National prevalence survey on hospital infections in Norway. J Hosp Infect. 1999:41(4):331–35. doi: 10.1053/jhin.1998.0520.
Polk H, Christmas AB. Prophylactic antibiotics in surgery and surgical wound infections. Amer Surg. 2000;66(2):105–11.
Nikitin OD. Rol mikrobnykh bioplenok v patogeneze oslozhnennykh infektsiy mochevykh putey. Zdorovye Muzhchiny. 2015;4(55):20–4.
Bonkat G, Bartoletti R, Bruyère F, Cai T, Geerlings SE, Köves B, et al. S EAU Guidelines on Urological Infections. EAU Annual Congress. Amsterdam: EAU; 2022, 78 p.
Vidannya Zdorovya Ukrainy. Obzor rekomendatsiy Yevropeyskogo obshchestva urologov (EAU) 2014 g. po diagnostike i lecheniyu infektsiy mochevyvodyashchikh putey, assotsiirovannykh s urologicheskimi rasstroystvami [Internet]. Tematichniy nomer Urol, Nefrol, Androl. 2014;1(1). Available from: https://health-ua.com/article/5629-obzor-rekomendatcij-evropejskogoobshestva-urologov-EAU-2014-g-podiagnosti.
Rafalskiy VV, Strachunskiy LS, Krechikova OI, et al. Rezistentnost’ vozbuditeley ambulatornykh infektsiy mochevyvodyashchikh putey po dannym mnogotsentrovykh mikrobiologicheskikh issledovaniy UTIAP-I i UTIAP-II. Urol. 2004;2:1–5.
Vrublevskiy NV, Danilin VN, Didkovskiy VP, Rasputin NV. Preduprezhdeniye narusheniy mikrobiotsenoza kishechnika na fone priyema antibiotikov v gnoynoy khirurgii. Lechashchiy vrach. 2006;10:84–5.
Khavkin AI, Zhikhareva NS. Terapiya antibiotik-assotsiirovannogo disbakterioza. Rus med zhurn. 2006;14(19):3–7.
Fominykh YUA, Pakhomova IG. Antibiotik-assotsiirovannyye sostoyaniya v meditsinskoy praktike: aktualnost problemy, puti resheniya. RMZH. 2012;15:754.
Yermolenko DK, Yermolenko YEI, Isakov VA. Primeneniye prebiotika pri antibiotikoterapii bolnykh s urogenital’nym khlamidiozom. Lechashchiy vrach. 2006;(9):86–7.
Vergin F. Anti-und Probiotica. Hipokrates. 1954;25:116–9.
Lilly DM, Stillwell RH. Probiotics: Growth promoting factors produced by microorganisms. Sci. 1965;147:747–8. doi: 10.1126/science.147.3659.747.
Fuller R. Probiotics in man and animals. J Appl Microbiol. 1989;66(5):365–78.
Guarner F, Schaafsma GJ. Probiotics. Int J Food Microbiol. 1998;39:237–8. doi: 10.1016/S0168-1605(97)00136-0.
Food and Agriculture Organization. Guidelines for the Evaluation of Probiotics in Food. London, ON, Canada: Report of a Joint FAO/WHO Working Group on Drafting Guidelines for the Evaluation of Probiotics in Food; 2002. 11 p.
Hill C, Guarner F, Reid G, Gibson GR, Merenstein DJ, Pot B, et al. Expert consensus document: The International Scientific Association for Probiotics and Prebiotics consensus statement on the scope and appropriate use of the term probiotic. Nat Rev Gastroenterol Hepatol. 2014;11:506–14. doi: 10.1038/nrgastro.2014.66.
Markowiak P, Śliżewska K. Effects of Probiotics, Prebiotics, and Synbiotics on Human Health. Nutr. 2017;9(9):1021. doi: 10.3390/nu9091021.
Gibson RG, Roberfroid MB. Dietary modulation of the human colonic microbiota: Introducing the concept of prebiotics. J Nutr 1995;125(6):1401–12. doi: 10.1093/jn/125.6.1401.
Gibson GR, Probert HM, van Loo J, Rastall RA, Roberfroid M. Dietary modulation of the human colonic microbiota: Updating the concept of the prebiotics. Nutr Res Rev. 2004;17(2):259–75. doi: 10.1079/NRR200479.
Food and Agriculture Organization. FAO Technical Meeting on Prebiotics: Food Quality and Standards Service (AGNS), Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO) FAO. Rome, Italy: FAO; 2007. 11 p.
Skalkam ML, Wiese M, Nielsen DS, van Zanten G. In Vitro Screening and Evaluation of Synbiotics. Copenhagen: University of Copenhagen; 2016, p. 477–86.
Cencic A, Chingwaru W. The role of functional foods, nutraceuticals, and food supplements in intestinal health. Nutr. 2010;2:611–25. doi: 10.3390/nu2060611.
Rioux KP, Madsen KL, Fedorak RN. The role of enteric microflora in inflammatory bowel disease: Human and animal studies with probiotics and prebiotics. Gastroenterol Clin N Am. 2005;34:465–82. doi: 10.1016/j.gtc.2005.05.005.
Bengmark S. Bioecological control of the gastrointestinal tract: The role of flora and supplemented probiotics and synbiotics. Gastroenterol Clin N Am. 2005;34:413–36. doi: 10.1016/j.gtc.2005.05.002.
Panesar PS, Kaur G, Panesar R, Bera MB. Synbiotics: Potential Dietary Supplements in Functional Foods. IFIS; Berkshire, UK; 2009, p. 58–65.
Vandenbergh PA. Lactic acid bacteria, their metabolic products and interference with microbial growth. FEMS Microbiol Rev. 1993;12:221–38. doi: 10.1111/j.1574-6976.1993.tb00020.x.
Guillot JF. Probiotic feed additives. J Vet Pharmacol Ther. 2003;26:52–5.
Isolauri E, Sutas Y, Kankaanpaa P, Arvilommi H, Salminen S. Probiotics: Effects on immunity. Am J Clin Nutr. 2001;73:444–50. doi: 10.1016/j.bpg.2003.10.006.
Brandao RL, Castro IM, Bambirra EA, Amaral SC, Fietto LG, et al. Intracellular signal triggered by cholera toxin in Saccharomyces boulardii and Saccharomyces cerevisiae. Applied Environ Microbiol. 1998;64(2):564–8. doi: 10.1128/AEM.64.2.564-568.1998.
Collado MC, Meriluoto J, Salminen S. Interactions between pathogens and lactic acid bacteria: Aggregation and coaggregation abilities. Eur J Food Res Technol. 2007;226:1065–73. doi: 10.1007/s00217-007-0632-x.
MakFarland LV. Meta-analiz probiotykiv dlya profilaktyky diareyi, povyazanoyi z antybiotykamy, i likuvannya zakhvoryuvannya, vyklykanoho Clostridium difficile. Am J Gastroenterol. 2006;101:812–22. doi: 10.1111/j.1572-0241.2006.00465.x.
Van Loo J, Clune Y, Bennett M, Collins JK. The SYNCAN project: Goals, set-up, first results and settings of the human intervention study. Br J Nutr. 2005;93:91–8. doi: 10.1079/bjn20041353.
Gibson GR, Wang X. Regulatory effects of bifidobacteria on the growth of other colonic bacteria. J Appl Microbiol. 1994;77:412–20. doi: 10.1111/j.1365-2672.1994.tb03443.x.
Duda AK, Dubrovskiy YEI. Novyye vozmozhnosti v korrektsii disbioza v praktike semeynogo vracha. Semeynaya meditsina. 2014;51(1):96–100.
Dityatkovskaya YEM, Rodkina IA, Gribanova LV, Yevtushenko MA, Bendetskaya YUV. Sovremennyye podkhody k patogeneticheskomu lecheniyu khronicheskoy krapivnitsy. Astma ta alergíya. 2014;(4):60–4.
Protsenko TV, Protsenko OA. Pishchevyye volokna v terapii bolnykh akne i rozatsea. Semeynaya med. 2014)54(4):112–5.
