Сучасна оцінка застосування ангіоемболізації в радикальному та паліативному хірургічному лікуванні раку нирки (Огляд літератури)

Анотація

Частота виявлення нирково-клітинного раку (НКР) в останні роки неухильно зростає як у світі, так і в Україні, і становить відповідно близько 403 000 та 4900 нових випадків на рік. Цей феномен значною мірою зумовлений зростанням популярності візуалізуючих методів дослідження (УЗД, КТ, МРТ) та збільшенням тривалості життя (НКР асоціюється з похилим віком).

Важлива роль нирок у підтриманні гомеостазу, біологічні особливості НКР (тривалий латентний перебіг, схильність до рецидиву, вірогідність синхронного/метахронного ураження контрлатеральної нирки, висока вірогідність метастазів на момент первинної діагностики), високий ризик ускладнень хірургічних втручань в осіб похилого віку стимулюють розроблення та впровадження малоінвазивних органозберігаючих методик абляції. Однією з таких методик є трансартеріальна емболізація (ТАЕ). Її застосування обґрунтоване гіперваскулярним характером НКР.

Блокування кровопостачання пухлини може зменшити інтраопераційну крововтрату, об’єм пухлини, вираженість больового синдрому та гематурії. На сьогодні відома низка публікацій результатів ретроспективних/пілотних досліджень та мета-аналізів, що висвітлюють роль ТАЕ в лікуванні НКР.

Проведено несистемний аналіз сучасних публікацій, в яких висвітлюються ефекти трансартеріальної емболізації в неоад’ювантному та паліативному режимах у пацієнтів з НКР. Пошук релевантних публікацій проводили за ключовими словами в електронних базах даних та у списках літератури відібраних для аналізу статей.

Результати ретроспективних та проспективних досліджень виконання ТАЕ перед резекцією нирки або нефректомією не дають однозначних доказів на її користь. Результати низки досліджень продемонстрували, що неоад’ювантна ТАЕ дозволяє зменшити об’єм крововтрати, скоротити тривалість операції, мінімізувати травмування оточуючих тканин, провести більш повноцінну ерадикацію пухлини, розширити показання для хірургічного втручання, збільшити показники п’яти- та десятирічної канцерспецифічної виживаності після радикального втручання.

Інші дослідження, навпаки, не виявили здатність ТАЕ покращувати канцерспецифічну та загальну виживаність після радикальної нефректомії (РНЕ). Згідно з пілотними даними, ТАЕ не покращує результати хірургічного лікування пацієнтів з НКР та тромбозом нижньої порожнистої вени. Встановлено, що ТАЕ перед венакаватромбектомією асоціюється з більшою тривалістю операції, периопераційною смертністю, частотою післяопераційних ускладнень. Перкутанна абляція при НКР Т1 співставна за результатами з радикальним хірургічним лікуванням, але пов’язана з досить високим ризиком кровотечі (3,5–14%). Показана доцільність проведення ТАЕ (етанол у комбінації з ліпіодолом або мікросферами) перед радіочастотною абляцією (РА) з метою зниження ризику кровотечі та локального рецидиву у пацієнтів із середнім діаметром пухлини 3,6 см (макс. – 9 см).

Раціональність комбінованого застосування ТАЕ та кріоабляції остаточно не доведена. У пацієнтів з неоперабельними пухлинами або з протипоказаннями до хірургічного втручання ТАЕ дозволяє ефективно контролювати симптоми, досягти циторедукції та збільшити тривалість життя. Ефективність ТАЕ щодо контролю симптомів в паліативному режимі досягає 68–75%.

У ході пілотних досліджень встановлено, що новітні модифікації ТАЕ з додаванням хіміопрепаратів або радіоактивних речовин при НКР здатні викликати більш виражену циторедукцію за даними КТ з контрастуванням.

Необхідні рандомізовані плацебоконтрольовані з достатнім об’ємом вибіркової сукупності дослідження для встановлення показань та ефектів ТАЕ у пацієнтів з НКР.