Оцінка активності біомаркерів раку передміхурової залози в сечі після масажу

Анотація

Рак передміхурової залози (РПЗ) – важлива і серйозна проблема в урології. В Україні він посідає четверте місце у структурі злоякісних новоутворень і третє місце у структурі смертності чоловіків віком понад 60 років. Підвищення якості медичної допомоги, збільшення тривалості життя, збереження його якості у чоловіків із РПЗ потребують не лише пошуку нових високочутливих, специфічних та неінвазивних методів діагностики, які дозволять виявляти захворювання на ранніх стадіях, але і перегляду та обґрунтування нових порогових значень вже відомих біомаркерів, а також можливість знаходити їхні оптимальні комбінації. Результати багатьох досліджень продемонстрували, що виявлення зміни концентрації саркозину в сечі асоціюються з ризиком розвитку РПЗ. Недоліки вивчення та обмежене використання в клінічній практиці таких біомаркерів, як кисла фосфатаза (КФ), цитрат, цинк, саркозин, спермін та міоінозитол спонукають до проведення такого роду досліджень.

Мета дослідження: оцінювання активності кислої фосфатази, цитрату, цинку, саркозину, сперміну та моноінозитолу в сечі після масажу як біомаркерів РПЗ.

Матеріали та методи. За період 2016–2020 рр. на базі Інституту урології НАМН України обстежено 246 чоловіків віком від 45 до 84 років зі скаргами на порушення сечовипускання, які госпіталізовані або пройшли комплексне обстеження. Усі пацієнти надали письмову згоду на участь у дослідженні, яку схвалила Комісія з етики Інституту урології НАМН України. Усім пацієнтам з РПЗ була проведена 12-точкова біопсія передміхурової залози під контролем ТРУЗД за допомогою біопсійної голки G18. За результатами патоморфологічного дослідження РПЗ класифікували за шкалою Глісона. Пацієнти були розподілені таким чином: з верифікованим РПЗ (1-а група), пацієнти з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) (2-а група) та відносно здорові (3-я група). Вміст біомаркерів РПЗ у сечі після масажу простати визначали відомими методами. Кислу фосфатазу (EC 3.1.3.2) визначали за допомогою реакції з 1 мМ паранітрофенілфосфату в 0,1 М проточному буфері, рН 6,2; цитрат – ультрафіолет; саркозин – ферментно-колориметричним методом, спермін – вимірюванням кількості хінонімінового барвника на основі утворення перекису водню; спермідин – шляхом накопичення l-піроліну. Усі ці методи застосовували на спектрофотометрі «Specoll-211» (Німеччина). Цинк визначали методом атомно-абсорбційної спектроскопії на спектрофотометрі Analytik Jena ContrAA 300 (Німеччина). Міоінозитол оцінювали ферментативним циклічним методом і вимірювали шляхом збільшення оптичної щільності тіо-NADH при 405 нм при інкубації 37 °C.

Результати. З 246 обстежених пацієнтів у 107 (43,5%) верифікований РПЗ, у 62 (58,0%) з них – неагресивна, у 45 (42,0%) – агресивна форма. У 71 (28,9%) була діагностована ДГПЗ, а 68 (27,6%) пацієнтів визнані відносно здоровими та включені до контрольної групи. Вміст КФ у майже здорових був найвищим порівняно з хворими на ДГПЗ та РПЗ. Найнижчі значення були виявлені у випадках РПЗ, коли його медіана становила 1,5 МО/л. Групи пацієнтів з ПР у клінічній стадії T1-T2 та T3b за концентрацією КФ достовірно не відрізнялися. Визначення КФ у підгрупах з неагресивним та агресивним РПЗ не виявило клінічно значущих розбіжностей. У чоловіків без ознак патології передміхурової залози концентрація цитрату в сечі після масажу, на відміну від пацієнтів з ДГПЗ, значно підвищилася, а у пацієнтів з РПЗ спостерігалась протилежна тенденція. Вміст цитрату в сечі після масажу передміхурової залози при неагресивному РПЗ (індекс Глісона 5–6) значно перевищував такий при агресивному (7–9 балів за Глісоном). Концентрація цинку в простатичній сечі при нормальній простаті та ДГПЗ майже не відрізнявся. Також за цим показником не відрізнялися підгрупи з неагресивною та агресивною формою РПЗ. За вмістом саркозину пацієнти без ознак патології передміхурової залози та ДГПЗ статистично не відрізнялися, тоді як пацієнти з РПЗ за цим показником достовірно перевищували дві попередні групи. Середня концентрація міоінозитолу у чоловіків з функціонально нормальною простатою становила 35 мМ, у пацієнтів з ДГПЗ спостерігалося незначне збільшення до 38 мМ, а при РПЗ медіана була у 3 та 3,5 разу меншою. За відсутності ознак патології передміхурової залози концентрація сперміну становила 87 мМ, при ДГПЗ медіана зросла до 114 мМ (p<0,05). Проте вдалося простежити значення вмісту сперміну при визначенні стадії пухлинного процесу, а сааме між Т1с – Т2 та Т3а.

Заключення. Ферментативна активність кислої фосфатази дозволяє виявити РПЗ, але унеможливлює диференційну діагностику природи ракового процесу. Рівень цинку в сечі після масажу не виявив значного прогностичного та диференційно-діагностичного потенціалу. Зміни вмісту цитрату, саркозину та сперміну в простатичній сечі дозволяють чітко прогнозувати не тільки наявність РПЗ, але й проводити диференційну діагностику раку. Моноінозитол показав лише диференційно-діагностичний потенціал при РПЗ.