Аналіз ефективності різних видів консервативної терапії хронічного бактеріального простатиту

Анотація

Ведення пацієнтів з хронічним бактеріальним простатитом (ХБП) пов’язане з низкою проблем. Зокрема, навіть за умов ідентифікації патогену таргетна антимікробна терапія не дозволяє надійно контролювати активність запального процесу та больовий синдром. На додаток до больового синдрому клінічна картина обтяжується розладами сечовипускання, статевої функції та психоемоційної сфери, що вимагають включення у програму лікування відповідних засобів корекції. Крім того, хронічний перебіг захворювання потребує проведення повторних і тривалих курсів лікування, висуваючи додаткові вимоги до безпечності препаратів, що застосовуються. Таким чином, розроблення ефективних та безпечних протоколів ведення пацієнтів з ХБП є актуальною науковою задачею. З огляду на широкий спектр біологічних ефектів, екстракти рослинного та тваринного походження мають потенціал для покращення ефективності стандартних курсів лікування ХБП.

Мета дослідження: порівняння ефективності та безпечності додавання до стандартної терапії (СТ) ХБП, регламентованої протоколом надання медичної допомоги МОЗ України, біологічно активних речовин рослинного (карликова пальма, кропива дводомна, гінкго білоба, гірчак японський, любисток лікарський, календула лікарська) та тваринного (пептиди з передміхурової залози статевозрілих бичків) походження у формі капсул та супозиторіїв.

Матеріали та методи. У дослідження були включені 105 пацієнтів з ХБП віком від 26 до 39 років і тривалістю захворювання від 6 міс до 5 років. Залежно від програми лікування пацієнти були рандомізовані на три рівні за чисельністю групи (n=35): І група – СТ + 1 капсула та 1 ректальний супозиторій на добу з рослинними екстрактами (РЕ); ІІ група – СТ + 1 ректальний супозиторій з РЕ на добу; ІІІ група – СТ + 1 ректальний супозиторій з екстрактом тваринного походження (ЕТ). Склад однієї капсули з РЕ: екстракт ягід карликової пальми – 160 мг; екстракт кропиви дводомної – 100 мг; екстракт гінкго білоба – 20 мг, екстракт гірчака японського – 20 мг, селена метіоніну – 15 мг. Склад 1 супозиторію з РЕ: екстракт ягід карликової пальми – 150 мг, екстракт коренів любистку лікарського – 50 мг, екстракт квіток календули лікарської – 50 мг. Склад одного супозиторію з ТЕ: екстракт простати статевозрілих бичків – 30 мг. Терапія тривала 30 днів. По закінченню терапії групи порівнювались між собою за показниками больового синдрому (NIH CPSI), пальцевого ректального дослідження, симптомів нижніх сечових шляхів (IPSS/QoL), сексуальної функції (IIEF), активності запальної реакції метаболізму у передміхуровій залозі (ПЗ) (кількість лейкоцитів, лецитинових зерен у полі зору при світловій мікроскопії секрету ПЗ), розмірів ПЗ, частотою виявлення сонографічних артефактів (ультразвукове дослідження – УЗД), максимальної швидкості сечовипускання – Qmax, часу сечовипускання – Тс (урофлоуметрія), частотою та характером небажаних явищ. Для оцінювання достовірності розбіжностей використовували критерій Стьюдента та Фішера. Рівень значущості – 0,05.

Результати. На початку лікування у І, ІІ і ІІІ групах реєстрували такі порушення: больовий синдром – у 45,7%, 37,1% і 40% пацієнтів відповідно, дизурія – у 62,9%, 51,4% і 54,3%, передчасна еякуляція (ПЕ) – у 31,9%, 34,3%, 40%, еректильна дисфункція (ЕД) – у 20%, 14,3%, 20%, кальцифікати у ПЗ – у 45,7%, 40%, 34,3%, дифузні зміни у ПЗ. Найбільш частим патогеном у всіх групах була Escherichia coli, що висівалася відповідно у 42,9%, 54,3% та 60% пацієнтів. Друге і третє місце за частотою виявлення посіли Streptococcus faecalis (38,1%) та Staphylococcus aureus (16,2%). По закінченню терапії зменшення інтенсивності больових відчуттів було зареєстровано в усіх групах, однак найбільш вижене – у I групі. Так, у І групі кратність зменшення показника становила 15,8 разу проти 4,3 раза у II групі і 2,9 раза у III групі (р<0,001). Біль при пальпації ПЗ зник у 100% пацієнтів I групи, у 91,4% – IІ групи, у 88,6% – ІІІ групи (р<0,001). Зменшення інтенсивності дизуричних явищ також було найбільш вираженим у І групі. Додавання до СТ комбінації РЕ у формі капсул та супозиторіїв асоціювалось з більш суттєвим зменшенням частки пацієнтів з ПЕ та ЕД. У І групі вони зменшилися у 3,7 та 3,5 раза відповідно, тоді як у ІІ групі – у 2 і 2,5 раза, у ІІІ групі – у 2 і 2,3 раза (р<0,001). Усі три режими терапії ефективно знижували активність запальної реакції (зменшення кількості лейкоцитів у секреті ПЗ у полі зору), але за цим ефектом між собою не відрізнялися (р>0,05). Тільки у І групі були зареєстровані статистично достовірні зміни частоти денного і нічного сечовипускання – зменшення на 21% та 50% відповідно. Хоча показники IPSS та QoL покращилися в усіх групах, групи, де використовували РЕ, за величиною змін цих показників між собою не відрізнялись (р>0,05). Частота виявлення дифузних та вогнищевих змін ехоструктури ПЗ також знижувалася в усіх трьох групах. Усі три режими лікування достовірно посилювали Qmax (у середньому в 1,7 раза) та скорочували Тс (у середньому в 1,66 раза), але за цими ефектами статистично достовірно між собою не відрізнялися. Також не було виявлено міжгрупових розбіжностей між зміною інтегрального показника шкали NIH CPSI та ефективністю ерадикації патогену. Зокрема, у І групі він зменшився з 39,3±2,2 до 18,3±1,8 балів (р<0,01); у ІІ групі – з 37,4±2,7 до 21,3±0,19 балів (р<0,01); у ІІІ групі – з 37,9±2,4 до 22,3±1,9 балів (р<0,01). Ерадикація патогену була досягнута у 97,1%, 91,4% та 85,7% відповідно. Усі три терапевтичні режими характеризувалися задовільним профілем безпеки: небажані явища у вигляді транзиторного висипу на шкірі виникли в 1 (2,9%) пацієнта І групи, у 2 (5,7%) пацієнтів ІІ групи та у 2 (5,7%) пацієнтів III групи. При порівнянні груп за розподілом пацієнтів відповідно до інтегральної оцінки результатів лікування встановлено, що частка пацієнтів, які оцінили ефект як «високий», була достовірно більшою у І групі: 57,1% проти 48,6% та 37,1% у ІІ та III групах відповідно.

Заключення. Мультисиндромний характер ХБП дозволяє включати у програму терапії екстракти рослинного та тваринного походження, що мають широкий спектр біологічної дії. Застосування разом зі стандартним лікуванням ХБП РЕ у формі капсул та ректальних супозиторіїв є науково обґрунтованим, оскільки достовірно більш ефективно, ніж РЕ у формі капсул і ТЕ у формі супозиторіїв корегує больовий синдром, сексуальні розлади, дизурію, денну і нічну полакіурію та характеризується більш високою інтегральною оцінкою ефекту. Ефект СТ із включенням РЕ у формі капсул та ректальних супозиторіїв на активність запалення, параметри сечовипускання, ерадикацію патогену можна порівняти з таким у СТ+РЕ у формі капсул та СТ+ТЕ у формі супозиторіїв. Додавання до СТ екстрактів рослинного та тваринного походження є безпечним. Для оцінювання здатності СТ+РЕ у формі капсул та ректальних супозиторіїв впливати на розміри ПЗ потрібні довгострокові дослідження.