Порівняльний аналіз ефективності та безпеки комбінованої пневматичної та ультразвукової літотрипсії в лікуванні хворих на коралоподібний нефролітіаз

Анотація

Сечокам’яна хвороба (СКХ) – одне з найбільш поширених захворювань, що зустрічаються у повсякденній практиці уролога. Залежно від тяжкості перебігу пацієнтам із СКХ і, зокрема, конкрементами в нирках, часто потрібне оперативне лікування. Ще більшу проблему становить коралоподібний нефролітіаз і вибір оптимальної хірургічної методики для елімінації каменів.

Мета дослідження: оцінювання ефективності і безпеки комбінованої методики дроблення коралоподібних каменів нирок порівняно із стандартною ультразвуковою літотрипсією.

Матеріали та методи. Усього було виконано 352 перкутанні нефролітотрипсії (ПНЛТ), з них 187 (53,1%) – пацієнтам, у яких були діагностовані коралоподібні конкременти. Вік пацієнтів варіював від 26 до 66 років (середній вік – 42,5 року). З них було 89 чоловіків і 98 жінок. У 78 (41,7%) хворих раніше вже проводилося оперативне лікування (відкрита операція або ПНЛТ) з приводу каменів у нирках, у цих пацієнтів згодом були виявлені рецидивні коралоподібні камені. У 9 (4,8%) пацієнтів спостерігались двосторонні коралоподібні конкременти. Розміри каменю фіксували від 3,5 до 11,0 см, щільність – від 300 до 1500 ОД Хаунсфілда.

Найбільш частим ускладненням основного захворювання був хронічний пієлонефрит – у 145 (77,5%) пацієнтів. Гідронефроз на стороні ураження був діагностований у 98 (52,4%) хворих. Для руйнування каменів у нирках використовували комбінований пневматично-ультразвуковий літотриптор ShockPulse-SE виробництва компанії Olympus (Японія). ПНЛТ у комбінованому режимі виконана 41 (21,9%) пацієнту з коралоподібним нефролітіазом.

Результати. У групі пацієнтів з використанням комбінованої пневматичної та ультразвукової літотрипсії повне видалення коралоподібного каменю було досягнуто в 97,6% випадків (у 40 із 41 хворих), водночас у групі з використанням ультразвукового літотриптора – тільки в 84,9% (у 124 із 146 пацієнтів). Тривалість операції ПНЛТ з використанням апарату ShockPulse-SE становила від 35 до 130 хв, у середньому – 48±5 хв. Тривалість оперативного втручання за допомогою ультразвукового літотриптора – від 90 до 180 хв, у середньому – 105±7 хв. Крововтрата при ПНЛТ із використанням ультразвукового літотриптора становила 200–400 мл, а при застосуванні аппарату ShockPulse-SE – 100–200 мл. Загострення пієлонефриту відзначали у 7 хворих (у 2 – після ПНЛТ у комбінованому режимі і у 5 – після ПНЛТ за допомогою ультразвукового літотриптора).

Тривалість перебування у стаціонарі після операції коливалася від 4 до 10 днів. Середня тривалість після ПНЛТ з використанням комбінованої методики ShockPulse-SE становила 4±1 днів, тоді як після ПНЛТ із застосуванням ультразвукового літотриптора – 6±1 днів.

Заключення. Комбінована методика літотрипсії зондом для одночасної пневматичної та ультразвукової літотрипсії продемонструвала кращі результати з безпеки та ефективності порівняно з ультразвуковим літотриптором. Ультразвукова літотрипсія при перкутанній нефролітотрипсії (ПНЛТ) коралоподібних каменів, що використовується вже десятиліттями, теж ефективна і безпечна та є традиційною методикою. Але порівняно з ультразвуковою літотрипсією комбінована методика продемонструвала більш короткий час операції, з меншим об’ємом крововтрати, з більш коротким терміном госпіталізації і меншою кількістю випадків розвитку пієлонефритів у післяопераційний період як результат більш низького градієнта внутрішньониркового тиску в ході операції.

Під час оцінювання вартість процедури з використанням комбінованого зонда виявилася вище традиційної ультразвукової літотрипсії. Використання комбінованої літотрипсії з одночасною аспірацією уламків каменю є незаперечною перевагою методики, яка наближає ефективність до 100%.