Контактна пневматична уретеролітотрипсія з використанням літотриптора LMA StoneВreaker та пошук можливостей підвищення її ефективності

Анотація

Мета дослідження: оцінювання ефективності застосування портативного пневматичного контактного літотриптора LMA StoneВreaker під час проведення ендоскопічної контактної уретеролітотрипсії каменів сечоводів різної локалізації залежно від їхньої щільності, пошук можливостей для її підвищення.

Матеріали та методи. Контактну пневматичну уретеролітотрипсію проведено 89 пацієнтам (чоловіків – 49, жінок – 40). Стандартну контактну пневмоуретеролітотрипсію виконано 39 (43,8%) пацієнтам І групи, 50 (56,2%) пацієнтам ІІ групи – модифіковану (з попередньою фіксацією каменю в сечоводі петлею Дорміа), що давало можливість проводити уретролітотрипсію in situ і запобігало міграції каменів та їхніх уламків проксимально.

Визначали кількість ударів, необхідних для початку фрагментації, повної фрагментації та загальний час уретеролітотрипсії для каменів різної локалізації і щільності. Щільність каменів визначали методом комп’ютерної томографії в одиницях Хаусфільда (Н). Мінеральний склад уламків каменів після їхнього видалення діагностували за допомогою рентгенструктурного аналізу. Ефективність цих методів оцінювали в групах пацієнтів за повним (100%) видаленням уламків каменю із сечоводу та за кількістю випадків ретроградної міграції каменю в порожнину нирки.

Результати. Інтраопераційних ускладнень не спостерігали. Кількість ударів для початкової та повної дезінтеграції каменю, незалежно від методу уретеролітотрипсії та їхньої локалізації, залежали від їхньої щільності, тобто мінерального складу. Мінімальна кількість ударів для початової та повної фрагментації каменю зафіксована у пацієнтів із щільністю каменів 480+54 ОН, діагностованих у подальшому як фосфати. Максимальну кількість ударів потребували камені з оксалату та сечової кислоти, а також їхні комбінації (щільність 1310–1680 ОН). Міграцію каменю у порожнину нирки фіксували у 8 (8,99%) пацієнтів. Завдяки інтраопераційній фіксації каменю вдалось скоротити середній час літотрипсії (з 15,6±6,9 хв до 12,3±6,15 хв) та зменшити частоту ретроградної міграції каменю з 15,4% (у 6 пацієнтів І групи) до 4% (у 2 пацієнтів ІІ групи).

Встановлено залежність ефективності літотрипсії від локалізації каменю. Найвищою вона була у пацієнтів із каменями нижньої третини сечоводу (95% у пацієнтів І групи та 100% у пацієнтів ІІ групи) та з їхньою низькою щільністю (480–840 ОН). Найнижчу ефективність спостерігали у пацієнтів, камені у яких локалізувались у верхній третині сечоводу (66,3% у І групі та 90% у ІІ групі) та мали високу щільність (більше 1200 ОН). Завдяки фіксації каменю при модифікованій пневмоуретеролітотрипсії загальна ефективність методу зросла з 84,6% до 96%.

Заключення. Трансуретральна контактна пневмоуретеролітотрипсія з використанням портативного пневматичного літотриптора LMA StoneBreaker є ефективною, безпечною, мінімально фінансово затратною та простою у застосуванні. Ефективність контактної пневматичної уретеролітотрипсії залежить від локалізації та щільності каменю. Кількість ударів, необхідних для початкової та повної фрагментації каменю напряму залежить від його щільності та не залежить від його локалізації та методики виконання пневмоуретеролітотрипсії.

Використання модифікованої методики з фіксацією каменю у сечоводі під час процессу уретеролітотрипсії знижує час проведення операції та підвищує її ефективність.