Оцінювання ефективності імуномодулюючої терапії у комплексному лікуванні хворих на хронічний абактеріальний простатит
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Серед чоловіків працездатного віку хронічний простатит є найбільш поширеним урологічним захворюванням, а притаманні для нього симптоми є частою причиною звернення за урологічною допомогою. На сьогодні не існує єдиної універсальної успішної терапії хронічного простатиту. Тому це виправдовує подальший пошук нових методів лікування пацієнтів з даною патологією.
Мета дослідження: оцінювання ефективності імуномодулюючої терапії у комплексному лікуванні хворих на хронічний абактеріальний простатит із синдромом запального хронічного тазового болю (CP/CPPS (NIH ІІІА)).
Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 78 хворих на хронічний абактеріальний простатит із синдромом запального хронічного тазового болю (NIH IIIА) з тривалістю захворювання більше двох років та низькою ефективністю лікування на фоні стандартної терапії. Усі пацієнти отримували стандартну терапію згідно з клінічним протоколом та були розподілені на дві групи: 20 пацієнтів І (контрольної) групи отримували стандартну терапію протягом місяця; 58 хворим ІІ групи на тлі стандартної терапії додатково призначали Оверін (криданімоду натрієва сіль 250 мг/2 мл в 1 ампулі) від фармацевтичної компанії «Геолік Фарм Маркетинг Груп» по 2 мл внутрішньом’язово 1 раз на добу кожні 48 год, 10 ін’єкцій, з подальшою порівняльною оцінкою клінічних результатів між групами одразу після завершення лікування та через 6 міс після лікування.
Результати. Було встановлено, що використання Оверіну на фоні стандартної терапії у хворих на хронічний абактеріальний простатит із синдромом запального хронічного тазового болю (CP/CPPS – NIH ІІІА) сприяло більш тривалому та стійкому клінічному ефекту, на відміну від результатів у групі пацієнтів, які отримували тільки стандартну терапію. За оцінюванням загального стану (S+QoL), у пацієнтів І групи після лікування та через 6 міс стандартного курсу лікування показник покращився на 38,5 % та 30,9 % відповідно (p<0,05), тоді як у ІІ групі пацієнтів показник суми балів (S+QoL) одразу після завершення лікування та через 6 міс лікування був відповідно на 52,8 % та 49,1 % нижче від показника до лікування (p<0,05). Доведено більш значну ефективність Оверіну щодо вираженості запального процесу за результатами мікроскопії секрету передміхурової залози (ПЗ). Відсутність активності запального процесу в ПЗ за наявності менше десяти лейкоцитів у полі зору при мікроскопії її секрету у пацієнтів І групи після лікування відзначено у 55 %, через 6 міс – у 45 % пацієнтів; у ІІ групі зафіксовано відповідно у 77,3 % пацієнтів після лікування і у 75 % – через 6 міс після лікування. Отримано більш виражену позитивну динаміку показників імунного статусу у ІІ групі пацієнтів. Після лікування в крові відзначено вірогідне підвищення ІФН-γ на 29,9 % та зниження ІЛ-6 у 2,7 разу (в еякуляті у 3,2 разу) зі збереженням вірогідної динаміки порівняно з вихідними даними до лікування (p<0,05). Тоді як у крові пацієнтів І групи ІФН-γ підвищився після лікування тільки на 5,5 %, а ІЛ-6 знизився на 24,0 % (в еякуляті – на 22,9 %). Рівень sІgА в еякуляті пацієнтів І групи після лікування підвищився на 15,7%, тоді як у ІІ групі – на 30,2 % (p<0,05). Через 6 міс досліджувані показники імунного статусу в крові та еякуляті пацієнтів І групи вірогідно не відрізнялись від даних у цій групі до лікування (p>0,05).
Заключення. Використання на тлі стандартної терапії Оверіну у пацієнтів із запальною формою ХП/СХТБ сприяє позитивним змінам у цитокіновому статусі хворих і тим самим забезпечує тривалий та стійкий клінічний ефект, що підтверджено динамікою отриманих клініко-лабораторних даних.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Горпинченко И.И. Синдром хронической тазовой боли. Новая проблема – новое решение? / И.И. Горпинченко, В.Г. Мигов, В.В. Билоголовская [и др.] // Здоровье мужчины. – 2013. – № 4. – С. 35–42.
Литвинець Є.А. Динаміка перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту в лікуванні хворих на хронічний абактеріальний простатит з використанням фітопрепаратів / Є.А. Литвинець // Здоровье мужчины. – 2009. – № 4. – С. 76–78.
Литвинець Є.А. Ефективність супозиторіїв Дистрептаза у лікуванні хворих на хронічний абактеріальний простатит (синдром запального хронічного тазового болю, категорія IIIA / Є.А. Литвинець // Здоровье мужчины. – 2011. – № 2. – C. 86–88.
Лоран О.Б. Хронический простатит – одна болезнь? / О.Б. Лоран, Е.И. Валиев, А.В. Живов // Урология. – 2009. – № 1. – С. 70–75.
Пушкарь Д.Ю. Простатит / Д.Ю. Пушкарь, П.И. Раснер // Русский медицинский журнал. – 2013. – № 18. – С. 14–19.
Тюзиков И.А. Взаимосвязь системных факторов в патогенезе синдрома хронической тазовой боли у мужчин / И.А. Тюзиков // Урология. – 2012. – № 6. – С. 48–51.
Юнда И.Ф. Простаты. Киев, 1987.
Collins MM, Stafford RS, O’Leary MP, Barry MJ. How common is prostatitis? A national survey of physician visits. J Urol. 1998;159:1224–1228.
Nickel J.C. Prostatitis: diagnosis and classification / J.C. Nickel // Curr Urol Rep. 2003. – № 4. – Р. 259–260.
Nickel J.C. Chronic prostatitis/chronic pelvic pain syndrome: finding a way forward in the United Kingdom / J.C. Nickel, M. Patel, M. Cameron // Rev. Urol. 2008. – Vol. 10, № 2. –P. 160–163.
Nickel JC, Sorenson R. Transurethral microwave thermotherapy of nonbacterial prostatitis and prostatodynia: initial experience // Urology. – 1994; Vol. 44, №3:458–460.
Является ли абактериальный простатит абактериальным? / АВ. Строцкий, АА. Гаврусев, ЛВ. Рубаник, НН. Полещук // Урология.2015;4:102–107.
Горпинченко І.І. Хронічний абактеріальний простатит: імунологічне дослідження еякуляту / І.І. Горпинченко, Т.В. Порошина, Л.І. Добровольська // Здоровье мужчины. – 2009. – № 2. – С. 80–82.
Цитокиновый статус и система комплемента при хроническом простатите. Фармакологическая коррекция нарушений / М.Н. Шатохин, А.И. Конопля, О.В. Теодорович, А.В. Караулов // Иммунология. – 2011. – Т. 32, № 6. – С. 321–324.
Lang. D J. Kummer J F. Demonstration оf cytomegalovirus in semen. N. Engl. J. Med. 1972
Doble A, Harris JR, Taylor-Robinson D. Urology. 1991 Sep;38(3).
Strockij AV, Gavrusev A A, Rubanik LV, Poleshchuk NN. Is a nonbacterial prostatitis nonbacterial? Urologiia. 2015 Jul-Aug;(4).
Xiao J, Ren L, Lv H, Ding Q, Lou S, Zhang W, Dong Z. Atypical microorganisms in expressed prostatic secretion from patients with chronic prostatitis/chronic pelvic pain syndrome: microbiological results from a case-control study. Urol Int. 2013;91(4):410–6.
Бреусов А.А., Кульчавеня Е.В., Чередниченко А.Г., Стовбун С.В. Что скрывается за диагнозом абактериальный простатит? Вестник урологии. 2017;5(2):34–41.
Бондаренко Г. М. Комплексне лікування геніального герпесу / Г. М. Бондаренко, Ю. В. Щербакова, І. М. Нікітенко, Т. В. Губенко // Дерматологія та венерологія. – 2011. – №1 (51). – С. 69–75.
Баринский И.Ф. Герпес: этиология, диагностика, лечение / Баринский И.Ф., Гребенюк В.Н., Каспаров А.А. – М.: Медицина, 1986. – 272 с.
Сегал А.С. Заболевание половой системи мужчин. А.С. Сегал. М.: Икар, 2010, 232 с.
Горпинченко ИИ, Гурженко ЮН. Использование иммунотропного препарата Альфарекин в комплексном лечении больных хроническим неспецифическим простатитом // Здоровье мужчины. – 2011;4:81–6.
Горпинченко ИИ, Гурженко ЮН, Романюк МГ и др. Использование иммунотропного препарата Лаферобион в комплексном лечении больных хроническим неспецефическим простатитом. Здоровье мужчины. 2009;2:86–90.
Марков И.С. Диагностика и лечение герпетических инфекций и токсоплазмоза: (Об. ст.). –К.: Издательство «АтЭк», 2002. –192 с.
Попов В.Ф. Лекарственные формы интерферонов: монографія. – М.: «Триада-Х», 2002. – 136 с.
Эттингер О. А., Никитин И. Г., Сторожаков Г.И. Аутоимунние поражения щитовидной железы как осложнение терапии интерферонами хронических гепатитов // Терапевтический архив. – 1999. – № 12. – С. 69–72.
Запольский М.Э. Герпесвирусные заболевания (альфа-, бета-, гамма- подгруппы):научное издание / М.Э. Запольский. – Одесса; Фото-синтетика, 2010. – 285 с.
Самгин М.А. Простой герпес, дерматологические аспекты / М.А. Самгин, А.А. Халдин. – М.: Медпресс-информ, 2002. – С. 91–92.
Левин А.Э. Эндогенная интерферонизация – новые возможности лекарственной терапии. Супериндуктор интерферона НЕОВИР – 2-летний опыт применения // Матер. 4-й междунар. конф. «СПИД, рак и родственные проблемы». СПб., 1996.
Запольский М.Э. Комплексная супрессивная терапия герпетической инфекции / М.Э. Запольский, О.Г. Михайлец, О.Л. Гоцуляк, Д.М. Запольская // Здоровье мужчины. – 2017. – № 2 (61). – С. 128–131.
Жданов К.В., Лобзин Ю.В. Предварительные результаты лечения неовиром больных хроническим гепатитом С // Тез. докл. семинара «Инфекционная обстановка в Ленинградской области и сопредельных территориях». СПб, 1997, С. 27.
Gretkova A., Slavina E., Leipunskaya I., Kadagidze Z. Effect of inducer neovir on the sensitivity MDR- and MDR-t-cells to antitumor drugs // Russian J. of Immunology. 2000. Vol.5, № 6.
Запольский М.Э. Рецидивирующий генитальный герпес. Роль герпетической инфекции в развитии простатита / М.Э. Запольский, А.И. Фролова, Л.П. Квитко, К.А. Борисова, В.И. Бойко, В.В. Соломаха // Здоровье мужчины. – 2013. – № 4 (47). – С. 125–131.
