Оцінювання алгоритму діагностики та можливостей лікування хворих з пенільною дисморфофобією

Анотація

У статті розглянуті питання, що стосуються вибору діагностичних алгоритмів і планування тактики лікування пацієнтів з пенільною дисморфофобією. Наведені психологічні особливості зазначеної групи пацієнтів, методи діагностики, психотерапевтичної корекції та вибору хірургічної тактики.

Прояви пенільної дисморфофобії та дисморфоманії, як розлади більш глибокого рівня, розглядаються як інтеграційна проблема, що вирішується з позицій урології, психотерапії, естетичної хірургії. У зв’язці з андрологом необхідно залучення психотерапевта і, за необхідності, психіатра. На початкових етапах роботи з пацієнтом використовується вузько направлена психотерапія. Наступним рівнем корекції є когнітивно-поведінкова психотерапія (КПТ) з технікою «експозиції та запобігання реакцій» або «когнітивної реструктуризації». Важливою вважається методика «усвідомленості КПТ», що навчає пацієнта умінню припиняти суб’єктивне сприйняття особистих переживань.

Для закріплення результату застосовується індивідуальна гіпносугестивна терапія і групова (сімейна) психотерапія. Показання для хірургічного збільшення розмірів статевого члена поділяються на медичні, функціональні й естетичні. Пенільна дисморфофобія є естетичним показанням для проведення операції. Протиріччями при проведенні таких втручань можна назвати відсутність стандартизованих методів з високим позитивним прогнозом, завищені очікування пацієнта, відсутність результату щодо підвищення самооцінки чоловіка навіть при позитивному результаті операції.

У клініці відділу сексопатології та андрології ДУ «Інститут урології НАМН України» використовується методика проведення лігаментотомії для подовження статевого члена та імплантації поліпропіленової сітки під поверхневу фасцію статевого члена для його потовщення. Для пацієнтів, що мають прояви пенільної дисморфофобії одночасно з тяжкими формами еректильної дисфункції, запропонована низка операцій для одномоментного встановлення пенільних імплантів та збільшення пластики білкової оболонки статевого члена за допомогою накладення графтів: корпоропластика з циркулярним графтом, Sliding Technique, модифікації слайдинг-техніки (MoST), аугментаційна техніка Multiple-slit-Technique (MuST).

Дані методики не входять до переліку рекомендацій, запропонованих урологічним співтовариством, мають високі прогнозовані ризики ускладнень, що вимагають термінової експлантації фалопротезів та незворотної втрати довжини статевого члена.