Результати лапароскопічного лікування стриктури мисково-сечовідного сегмента у поєднанні із сечокам’яною хворобою
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Стриктура мисково-сечовідного сегмента (МСС) – одна з найпоширеніших патологій в урології. Досить часто в урологічній практиці звуження МСС супроводжується ще й сечокам’яною хворобою (СКХ). У дорослих, за даними різних авторів, поєднання таких двох серйозних патологій фіксують у 16–25 % спостережень. Протягом довгого періоду реконструктивно-пластичні операції на МСС належали до розряду складних оперативних втручань, потребували довготривалого інтубаційного наркозу, супроводжувались широким розтином заочеревинного простору з ретельним виділенням зони МСС. Пацієнти довгий час перебували в стаціонарі. Прогрес у розробленні ендоскопічного обладнання сприяв активному впровадженню в клінічну практику малоінвазивних методик. На сьогодні все більше урологів надають перевагу різним методам лапароскопічної пластики стриктур МСС. Проте як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі, робіт, де були б представлені переваги, ускладнення, недоліки лапароскопічної пластики МСС у поєднанні з лапароскопічною пієлолітотомією у хворих зі стриктурами МСС, ускладненими СКХ, мало.
Мета дослідження: аналіз та оцінювання ефективності застосування лапароскопічної пластики МСС у поєднанні з лапароскопічною пієлолітотомією у пацієнтів з обструкцією МСС, ускладненою СКХ.
Матеріали та методи. Був проведений аналіз лікування хворих зі стриктурами МСС у поєднанні з СКХ. За період 2013–2019 р. у клініці ДУ «Інститут урології НАМН України» лапароскопічно прооперований 41 пацієнт (25 чоловіків та 16 жінок) із зазначеною вище патологією. Вік пацієнтів становив від 18 до 66 років. Довжина стриктур – від 0,3 до1 см. Розміри конкрементів варіювали від 0,5 до1,5 см. В однієї пацієнтки був виявлений коралоподібний камінь розміром8,6 см. Усім пацієнтам проведена лапароскопічна пластика МСС за методом Хайнса-Андерсена у поєднанні з пієлолітотомією. Ускладнень не було. Середня тривалість перебування хворих у стаціонарі становила 5,4 доби.
Результати. У віддалений післяопераційний період рецидиву стриктури МСС та каменеутворення виявлено не було, відзначали стабілізацію або поліпшення секреторної функції нирки на боці проведеної пластики. Ефективність застосування даного методу становила 90,2 %, що дозволяє вважати його методом вибору у лікуванні зазначеної вище патології.
Заключення. Застосування лапароскопічної пластики у поєднанні з лапароскопічною пієлолітотомією дало можливість досягнути хороших клінічних результатів як у найближчий, так і у віддалений післяопераційний період. Своєчасно проведене оперативне втручання дозволило досягнути позитивних результатів у всіх пацієнтів із гідронефротичною трансформацією, обумовленою стриктурою МСС і ускладненою СКХ.##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Глыбочко П.В., Аляев Ю.Г. (2011). Гидронефроз. М.
Kausik S., Segura J.W. (2003) Surgical management of ureteropelvic junction obstruction in adults. International Braz J Urol Official Journal of the Brazilian Society of Urology. 29(1):3–10.
Nishi M., Matsumoto K., Fujita T., Iwamura M. (2016) Improvement in Renal Function and Symptoms of Patients Treated with Laparoscopic Pyeloplasty for Ureteropelvic Junction Obstruction with Less than 20% Split Renal Function. Department of Urology, Kitasato University School of Medicine, Kanagawa, Japan. J Endourol. Oct 14.
Van Cangh P.J., Nesa S., Tombal B. (2001). The role of endourology in ureteropelvic junction obstruction. Current Urology Reports 2:149–153.
Kim S.C., Kuo R.L., Lingeman J.E. (2003). Percutaneous nephrolithotomy: an update. Curr. Opin. Urol. 13:235–241.
Комяков Б.К., Гулиев Б.Г., Алиев Р.В. (2013). Лапароскопическая пластика при первичных сужениях пиелоуретерального сегмента. Урология. 6:81–84.
Chiancone F., Fedelini M., Pucci L., Meccariello C., Fedelini P. (2017). Laparoscopic management of recurrent ureteropelvic junction obstruction following pyeloplasty: a single surgical team experience with 38 cases. Int. Braz. J. Urol. 43(3):512–517.
Juliano R.V., Mendonça R.R., Meyer F., Rubinstein M., Lasmar M.T., Korkes F., Tavares A., Pompeo A.C., Tobias-Machado M. (2011). Long-term outcome of laparoscopic pyeloplasty: multicentric comparative study of techniques and accesses. J. Laparoendosc Adv .Surg .Tech. A. 21(5):399–403.
Abdel-Karim A.M., Fahmy A.,Moussa A.,Rashad H., Elbadry M., Badawy H.,Hammady A. (2016). Laparoscopic pyeloplasty versus open pyeloplasty for recurrent ureteropelvic junction obstruction in children. J Pediatr Urol. pii: S1477-5131(16) 30186–3.
Цариченко Д.Г., Шполь Ю.Г., Рапопорт Л.М., Еникеев М.Э., Еникеев Д.В. (2017). Лапароскопическая пиелолитотомия и её роль в современной хирургии нефролитиаза. Урология, 4:12–17.
Chen W.N., Ye X.J., Liu S.J., Xiong L.L., Huang X.B., Xu T., Wang X.F. (2014). Comparison of three surgical methods of ureteropelvic junction obstruction in therapeutic effect and complication. Beijing Da Xue Xue Bao. 48(5):817–821.
Мартов А.Г., Ергаков Д.В., Андронов А.С., Дутов С.В. ( 2014). Малоинвазивное лечение стриктур верхних мочевых путей. Хирургия. 12:46–55.
Bansal R., Ansari M.S., Srivastava A., Kapoor R. (2012). Long-term results of pyeloplasty in poorly functioning kidneys in the pediatric age group. J Pediatr Urol. 8:25–28.
Autorino R., Eden C., El-Ghoneimi A. (2014). Robot-assisted laparoscopic repair of ureteropelvic junction obstruction: A systematic review and metaanalysis. Eur. Urol. 65:430–452.
Guliev B.G., Aliev R.V.(2016) Oslozhneniya laparoskopicheskoy pieloplastiki po klassifikatsii Klav’yena. Eksperimental’naya i klinicheskaya urologiya.2:47–51.
