Порноадикція: випадок із клінічної практики

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

PDF (Русский)
Опубліковано: кві 30, 2020
DOI: https://doi.org/10.30841/2307-5090.1.2020.205477
Ключові слова:
гіперсексуальність, порноадикція, клінічне спостереження, чоловік, гіпносугестивна терапія,

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Г. С. Кочарян
Харківська медична академія післядипломної освіти, Україна

Анотація

У статті повідомляється про рубрики, що мають відношення до гіперсексуальності, які містяться в Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), американському Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів 5-го перегляду (2013) і проекті МКХ-11. Також названі чотири концептуалізації гіперсексуальності: обсесивно-компульсивна, адиктивна, зумовлена порушенням контролю імпульсів, а також пов’язана із синдромом постійного сексуального збудження/розладом у формі постійного генітального збудження і синдромом роздратованих статевих органів. Наведено клінічне спостереження автора, яке, на його думку, кореспондується з моделлю гіперсексуальності як сексуальної адикції (порноадикціі), хоча при порівнянні критеріїв сексуальної адикції і критеріїв компульсивного розладу сексуальної поведінки, який увійшов у проект МКХ-11, можна зробити висновок про їх відповідність. При первинному зверненні чоловік 32 років пред’являв скарги на постійні думки про секс, які його турбують, труднощі контролю сексуальних імпульсів, що реалізуються при мастурбації й у 80% випадків здійснюються з використанням інтернет-порно. Мастурбує щодня або через день переважно на роботі, позаяк на робочому місці перебуває один. Дивиться ролики з різними гетеросексуальними сюжетами (вагінальні й оральні статеві акти), садомазохістською і лейсбійскою тематикою, а також ролики, де жінка здійснює статевий акт із собакою. У зв’язку зі своєю проблемою, яка виникла в 18 років, з 22 років відзначає постійне відчуття депресії. Привертає увагу те, що хворому важко встановлювати контакти з особами жіночої статі. Останній статевий акт був у 25 років. Основним методом лікування цього пацієнта булла гіпносугестивна терапія, яка проводилася у варіанті програмування. Робилися навіювання, спрямовані на зменшення/ліквідацію тяги до мастурбації і порно (особливо до його ненормативних варіантів); посилення сексуального потягу до реальних жінок у реальному житті; посилення спроможності контролю сексуальних адиктивних імпульсів; легкість спілкування з жінками; поліпшення настрою. Всього було проведено 7 сеансів гіпнозу, позаяк з об’єктивних причин хворий не зміг продовжити лікування. Відзначається, що у пацієнта мала місце порноадикція, яка підтримувалася труднощами встановлення ним контактів з особами жіночої статі. Дана адикція добре купірувалася за допомогою гіпносугестивної терапії (основний метод лікування), що доповнювалося читанням літератури релігійно-філософського змісту, яка дозволяла послаблювати адиктивні спонукання шляхом переключення уваги (допоміжний терапевтичний вплив). Установка пацієнта на необхідність дотримання практично повного сексуального утримання, яке, на його думку, є корисним для організму, сприяла тому, що сексуальні спонукання та їхня реалізація, які стали виникати у нього набагато рідше, ніж до лікування, і більш ніж «вкладалися в нормативний ряд», сприймалися ним як адиктивні, хоча насправді такими вже й не були. У зв’язку з недостатньою тривалістю лікування не можна виключити можливість поступового «сповзання» пацієнта в сексуальну адикцію (порноадикцію), що диктує необхідність контролю його стану.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Кочарян, Г. С. (2020). Порноадикція: випадок із клінічної практики. Здоров’я чоловіка, (1), 67–70. https://doi.org/10.30841/2307-5090.1.2020.205477
Номер
№ 1 (2020)
Розділ
Сексологія та андрологія
Авторське право (c) 2020 Г. С. Кочарян

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.

Біографія автора

Г. С. Кочарян, Харківська медична академія післядипломної освіти

Кочарян Гарнік Суренович,

кафедра сексології, медичної психології, медичної та психологічної реабілітації

Посилання

Koчарян Г.С. Гиперсексуальность: термины, диагностические подходы, концептуализация, распространенность // Здоровье мужчины. – 2019. – № 2 (69). – С. 61–68. DOI: https://doi.org/10.30841/2307-5090.2.2019.179977

Международная классификация болезней (10-й пересмотр). Классификация психических и поведенческих расстройств. Клинические описания и указания по диагностике. – СПб: АДИС, 1994. – 304 с.

Bancroft J., Vukadinovic Z. Sexual addiction, sexual compulsivity, sexual impulsivity, or what? Toward a theoretical model // J Sex Res. – 2004. – 41 (3). – P. 225–234.

Carnes P. Out of the shadows: Understanding sexual addiction. – Minneapolis, MN: CompCare, 1983.

Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders. Fifth Edition. – United States: American Psychiatric Association, 2013. – 947 p.

Kraus Shane W., Krueger Richard B., Briken Peer, First Michael B., Stein Dan J., Kaplan Meg S., Voon Valerie, Abdo Carmita H.N., Grant Jon E., Atalla Elham, Reed Geoffrey M. Compulsive sexual behaviour disorder in the ICD‐11 // World Psychiatry. – 2018. – 17 (1). – P. 109–110. DOI: 10.1002/wps.20499

Kraus Shane W., Voon Valerie, Potenza Marc N. Should compulsive sexual behavior be considered an addiction? // Addiction. – 2016. – 111 (12). – P. 2097–2106.