Лікування пацієнтів з оксалатним уролітіазом після екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії конкрементів сечоводу
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Частота рецидивів сечокам’яної хвороби протягом перших 3 років після лікування досягає 53%, з них більше половини випадків виявляють на першому році спостереження. У віддалений період спостереження частота рецидивного каменеутворення досягає 77%.
Мета дослідження: оцінювання метафілактичної дії фіто% терапії у пацієнтів з оксалатним уролітіазом після екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ) конкрементів сечоводу.
Матеріали та методи. Клінічне дослідження проводили як неінтервенційне відкрите контрольоване, у двох групах пацієнтів з контролем вихідного стану. У дослідження увійшли 64 пацієнти із сечокам’яною хворобою, оксалатним конкрементом сечоводу, яким виконували один сеанс ЕУХЛ та досягали повної фрагментації каменю. Усім пацієнтам основної групи (n=32) призначали базову терапію + фітотерапію протягом 1 міс з повторенням курсу лікування через 6 міс. Пацієнти контрольної групи (n=32) отримували базову терапію без досліджуваного препарату. Загальна тривалість спостереження – 12 міс.
Результати. Після 12 міс спостереження у пацієнтів основної групи концентрація цитратів у сечі становила 2,67±0,14 ммоль/л проти 2,32±0,11 ммоль/л у пацієнтів контрольної групи (р<0,05). У пацієнтів основної групи добова екскреція оксалатів після 12 міс спостереження була знижена до 38,4±3,45 мг/д проти пацієнтів контрольної групи – 50,1±2,56 мг/д (р<0,05). Після 12 міс спостереження відзначається стабільно високий діурез у пацієнтів основної групи 1,96±0,24 л/д щодо пацієнтів контрольної групи 1,62±0,12 л/д (р<0,05). Концентрація сечової кислоти у сечі пацієнтів основної групи зменшилася до 4,42±0,27 ммоль/л, у пацієнтів контрольної групи – до 4,59±0,22 ммоль/л. Після 12 міс спостереження концентрація сечової кислоти у сироватці крові становила 0,210±0,64 мкммоль/л у пацієнтів основної групи та 0,305±0,73 мкммоль/л – у пацієнтів контрольної групи (р<0,05).
Заключення. Результати обстеження після 12 міс метафілактичного лікування пацієнтів основної групи з оксалатним нефролітіазом не виявили рецидивного каменеутворення у жодному випадку, у контрольній групі – 3 (9,4%) пацієнти з рецидивним утворенням конкрементів до 5 мм у чашечко-мисковій системі нирки (р<0,05). Отримані результати підтверджують патогенетичні механізми дії фітопрепарату Уролесан® на фактори ризику оксалатного нефролітіазу, що проявляється у стійкій нормалізації факторів ризику цієї патології.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Возіанов С.О. Урологія (підручник для лікарів-інтернів) / Возіанов С.О., Шуляк О.В., Банира О.Б. // Видавництво «Кварт», Львів, 2012. – 521 с.
Кушніренко С.В. Кристалурії в практиці сімейного лікаря // Сімейна медицина. – 2014. – № 6. – С. 36–38.
Методичні рекомендації. Сечокам’яна хвороба, дисметаболічна нефропатія, кристалурія. Методичні рекомендації / Іванов Д.Д., Возіанов С.О., Кушніренко С.В. та ін. – К., 2014. – 36 с.
Сагалевич А.И., Деркач И.А., Шапаренко Э.В., Лоскутов А.Е. и др. Малоинвазивные методы лечения двустороннего нефролитиаза // Урологія. – 2010. – Т. 14, додаток. – С. 260–262.
Aboumarzouk O.M. et al. Flexible ureteroscopy and holmium:YAG laser lithotripsy for stone disease in patients with bleeding diathesis: a systematic review of the literature. Int Braz J Urol, 2012. 38: 298.
American Association of Urology 2016, 2017 Guidelines on urolithiasis // EAU, 2016, 2017.
BUTZ M. Oxalatsteinprophylaxe durch Alcalitherapie. Urology A 21, 142 (2012).
BUTZ M. Rational prevention of calcium urolithiasis. Urol.lnt. 41,387 (2013).
Dell’Orto V.G. et al. Metabolic disturbances and renal stone promotion on treatment with topiramate: a systematic review. Br J Clin Pharmacol, 2014. 77: 958.
European Association of Urology 2016, 2017 Guidelines on urolithiasis // EAU, 2016, 2017.
Hara A. et al. Incidence of nephrolithiasis in relation to environmental exposure to lead and cadmium in a population study. Environ Res, 2016. 145: 1.
Pickard R. et al. Medical expulsive therapy in adults with ureteric colic: a multicentre, randomised, placebo-controlled trial. Lancet, 2015. 386: 341.
Rendina D. et al. Metabolic syndrome and nephrolithiasis: a systematic review and meta-analysis of the scientific evidence. J Nephrol, 2014. 27: 371.
Turk C. et al. EAU Guidelines on Diagnosis and Conservative Management of Urolithiasis. Eur Urol, 2016. 69: 468.
Yasui T. et al. 2082 Association of the loci 5q35.3, 7q14.3, and 13.q14.1 with urolithiasis: A case-control study in the Japanese population, involving genome-wide association study. J Urol, 2013. 189: e854.
