Застосування адаптивного біоуправління у діагностиці функціонального стану м’язів тазового дна при консервативному лікуванні гіперактивного сечового міхура
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Мета дослідження: визначення особливості біоелектричної активності м’язової системи тазового дна; оцінювання змін показників електроміографії (ЕМГ) у жінок з гіперактивним сечовим міхуром (ГАСМ); вивчення можливості корекції адаптаційних можливостей сечового міхура (СМ) методом біологічного зворотного зв’язку (БЗЗ) у поєднанні з ETS (ЕМГ-тригерна електростимуляція) м’язів тазового дна.
Матеріали та методи. Були обстежені 73 жінки з симптомами ГАСМ. Дослідженням ЕМГ симптоми дисфункції посмугованих м’язів промежини і сфінктерного апарату тазових органів встановили у 78,2% жінок з ургентною формою нетримання сечі. У жінок із «сенсорними» симптомами ГАСМ без інконтиненції дисфункції м’язів промежини і сфінктерного апарату були виявлені у 36,8% та у 53,4% хворих на ГАСМ з алгічним синдромом.
Результати. Встановлено, що при застосуванні методу БЗЗ у поєднанні з ETS показники м’язової роботи тазових сфінктерів покращилися вже через 2 тижні у 52% хворих, а показники ЕМГ – через 4 тижні у 61% хворих. До 15-го заняття прогрес в якості м’язової роботи зафіксований у 68% хворих.
Заключення. Дослідженням встановлено, що терапія методом біологічного зворотного зв’язку у поєднанні з ЕМГ-тригерною електростимуляцією м’язів тазового дна функціональних порушень нижніх сечових шляхів при ГАСМ сприяє відновленню управління процесом мікції, дозволяє сформувати оптимальний фізіологічний тип максимального м’язового скорочення і регуляції свідомого контролю за актом сечовипускання.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Buckley BS, Lapitan MC, Epidemiology Committee of the Fourth International Consultation on Incontinence, Paris, 2008. Prevalence of urinary incontinence in men, women, and children-current evidence: findings of the Fourth International Consultation on Incontinence. Urology 2010; 76:265.
Management Recommendations. In: Incontinence, 4th ed., Abrams P, Cardozo L, Khoury S, Wein A. (Eds), Health Publications, Paris 2009. – Р. 1774.
Diagnosis and treatment of overactive bladder (non-neurogenic) in adults: AUA/SUFU Guideline / E.A. Gormley, D.J. Lightner, K.L. Burgio [et al.] // 2012 May. American Urological Association.
Tikkinen K.A. Does the Imprecise Definition of Overactive Bladder Serve Commercial Rather than Patient Interests / K.A. Tikkinen, A. Auvinen // Eur Urol. – 2012 Apr;61(4):746-8; discussion 749– 50. Epub 2012 Jan 5.
DuBeau CE. Treatment of urinary incontinence. In: UpToDate. Basow DS (Ed), UpToDate, Waltham, MA, 2012.
Benefits and harms of pharmacologic treatment for urinary incontinence in women: A systematic review. / T. Shamliyan, J.F. Wyman, R. Ramakrishnan [et al.] // Ann Intern Med. 2012 Jun 19;156(12):861–874.
EAU guidelines on urinary incontinence / J.A. Thüroff, P. Abrams, K.E. Andersson [et al.] // Eur. Urol. – 2011 Mar; 59(3):387–400.
