Стан вільнорадикального окислення в осіб з цукровим діабетом, що зазнали малоінвазивного лікування з приводу уретеролітіазу
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 204 особи, з яких чоловіків – 130 (63,7%), жінок – 74 (36,3%). Середній вік жінок становив 30,1±2,9 року, чоловіків – 37,6±3,1
року. Пацієнтів було розподілено на шість клінічних груп: I група – особи з ЦД та сечокам’яною хворобою (СКХ), яким проводили трансуретральну контактну літотрипсію (ТУКЛ) і терапію ЦС per os (n=57); II група – особи з ЦД та СКХ, яким проводили ТУКЛ без терапії ЦС (n=44); III група – особи з ЦД та СКХ, яким проводили ЕУХЛ без терапії ЦС (n=32); IV група – особи з СКХ без ЦД, яким проводили ТУКЛ без терапії ЦС (n=41); V група (контроль 1) – особи з ЦД, у яких відбулося самостійне відходження каменів із сечоводу (n=18); VI група (контроль 2) – здорові добровольці, без ознак патології (n=12).
Результати. Дослідження проводили до та після дезінтеграції каменів методом ТУКЛ та екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії. Проведення аналізу показників системи ВРО, залежності їхніх змін від тяжкості порушень в інших ланках гомеостазу та стадії діабетичної нефропатії надає можливостей більш повної оцінки стану хворого з встановленням перспектив лікування за наведених клінічних умов.
Заключення. Показники метаболічного гомеостазу свідчать про напружені процеси системи перекисного окислення ліпідів–антиоксидантного захисту, що на разі уретеролітіазу в осіб із цукровим діабетом у більшості випадків є некомпенсованими та характеризуються високими
ризиком розвитку побічних ускладнень при застосуванні методики екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії, на відміну від методики трансуретральної контактної літотрипсії.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Сайдакова Н.О., Старцева Л.М., Кравчук Н.Г. Основні показники уролог. допомоги в Україні за 2010–2011 роки: відомче видання / ДУ «Інститут урології НАМУ», Центр мед. стат. – К.: Поліум, 2011. – 199 с.
Довлатян А.А., Касабов А.В. Острый пиелонефрит при сахарном диабете // Урология. – 2003. – No 6. – С. 20–24.
Cattell W.R. Urinary tract infection and acute renal failure. In: Raine A.E., ed. Advanced renal medicine. Oxford: Oxford University Press, 1992. – P. 302–313.
De Cosmo S., Prudente S., Zamaccia O. et al. PPAR-2D12a polymorphism and albuminuria in patients with type 2 diabetes: a metaanalysis of casecontrol studies. – Nephrol. Dial. Transplant. – 2011. – Vol. 26. – P. 4011–4016.
Geerlings S.E., Stolk R.P., Camps M.J. et al. Risk factors for symptomatic urinary tract infection in women with diabetes // Diabetes Care. – 2000. – No 23. – Р. 1737–41.
Дзугкоева Ф.С., Кастуева Н.З., Дзугкоев С.Г. Роль перекисного окисления липидов в патогенезе развития ангиопатий при сахарном диабете. Успехи современного естествознания. – 2005. – No 6. – Р. 95–96.
Зурігат Самер А. Стан ПОЛ у хворих на пієлонефрит при УФО аутокрові // Здоровье мужчины. – 2004. – No 2. – С. 23–25.
Голод Е.А., Даренков А.Ф., Кирпатовский В.И., Яненко Э.К. Перекисное окисление липидов в почечной ткани больных нефролитиазом и хрон. пиелонефритом // Урол. и нефрол. – 1995. – No 5. – С. 8–10.
Голованов С.А., Яненко Э.К., Ходырева Л.А. и др. Диагностическое значение показателей ферментурии, перекисного окисления липидов и экскреции среднемолекулярных токсинов при хрон. пиелонефрите // Урология. – 2001. – No 6. – С. 3–6.
Цветцих В.Е., Крылов В.И., Лернер Г.Н., Бердичевский Б.А. Показатели гомеостаза и функц. cостояние ферментов антиоксидантной защиты при хрон. пиелонефрите // Урология. – 2000. – No 3. – С. 13–15.
Дзеранов Н.К., Яненко Э.К. Оперативное лечение коралловидного нефролитиаза // Урология. – 2004. – No 1. – С. 34–38.
Streem S.B. Long-term incidence and risk factors for recurrent stones following percutaneous nephrostolithotomy or percutaneous nephrostolitotomy: extracorporeal shock wave lithotripsy for infection related calculi // J. Urol. Baltimore. – 1995. – V. 153, No 3 (1). – P. 584–587.
Tashiro K., Iwamuro S., Nacajo H. et al. Stone reccurence after stone free status with extracorporeal shock wave lithotripsy // Nippon Hinyokika and Gakkai Zasshi. – 1997. – V. 88. – P. 434–438.
Фарбирович В.Я., Эйзенах Я.В., Худяшов С.А. Влияние структуры конкрементов на результаты ДЛТ// Урология. – 2001. – No 4. – С. 48–50.
Ошакбаев К.П., Абылайулы Ж., Кожабекова Б.Н. и др. Взаимосвязь эндогенной интоксикации и свободнорадикального окисления при мочекаменной болезни // Урология. – 2007. – No 3. – С. 23–26.
