Ефективність лікування ниркових кровотеч після виконання черезшкірної нефролітотрипсії
##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Мета дослідження: аналіз геморагічних ускладнень черезшкірної нефролітотрипсії (ЧШНЛ) у хворих на сечокам’яну хворобу та визначення основних ефективних методів їхнього лікування.
Матеріали та методи. На базі урологічної клініки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького було проаналізовано результати 2223 випадків ЧШНЛ, які були виконані у пацієнтів з різними видами нефролітіазу. Перед оперативним втручанням пацієнтам провели лабораторні обстеження: загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограму. Наявність конкрементів підтверджувалася клінічними, рентгенологічними та ультразвуковими обстеженням. Пацієнтам з нирковою кровотечею додатково виконували аортографію та селективну ангіографію судин нирки.
Результати. За результатами дослідження, ниркові кровотечі після виконання ЧШНЛ виявляли у 63 (2,83%) пацієнтів. У статті наведені результати дослідження клінічного випадку успішного виконання ангіографії судин нирки з подальшою суперселективною емболізацією та клінічного випадку пізньої післяопераційної кровотечі.
Заключення. З діагностичною та лікувальною метою при ускладнених ниркових кровотечах, які не піддаються консервативній терапії, показана болюсна ангіографія судин нирки. Доведено, що нефректомія є методом вибору ниркових кровотеч у разі неефективності чи неможливості виконання суперселективної емболізації.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори зберігають авторське право, а також надають журналу право першого опублікування оригінальних наукових статей на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License, що дозволяє іншим розповсюджувати роботу з визнанням авторства твору та першої публікації в цьому журналі.
Посилання
Мартов А.Г. Осложнения чрезкожной нефролитолапаксии / Мартов А.Г., Ергаков Д.В., Андронов А.С., Лисенок А.А. / Достижения в лечении заболеваний верхних мочевых путей и стриктуры уретры // Материалы Пленума правления Российского общества урологов. – М., 2006. – С. 144.
Akman T., Binbay M., Sari E. et al. Factors affecting bleeding during percutaneous nephrolithotomy: single surgeon experience // J. Endourol. – 2011. – Vol. 25. – P. 327–333.
Aminsharifi A., Alavi M., Sadeghi G., Shakeri S., Afsar T. Renal parenchymal damage after percutaneous nephrolithotomy with one-stage tract dilatation technique: a randomized clinical trial //J. Endourol. – 2011. – Vol. 25 – P. 927–931.
Kessaris D.N., Bellman G.C., Pardalidis N.P., Smith A.D. Management of hemorrhage after percutaneous renal surgery // J. Urol. – 1995. – Vol. 153. – P. 604–608.
Kukreja R., Desai M., Patel S. et al. Factors affecting blood loss during percutaneous nephrolithotomy: prospective study // J Endourol. – 2004. – Vol. 18. – P. 715–722.
Liatsikos E.N., Kapoor R., Lee B. et al. Angular percutaneous renal access. Multiple tracts through a single incision for staghorn calculus treatment in a single session // Eur. Urol. – 2005. – Vol. 48. – P. 832–837.
Meretyk S., Gofrit O.N., Gafni O. et al. Complete staghorn calculi: random prospective comparison between extracorporeal shock wave lithotripsy monotherapy and combined with percutaneous nephrostolithotomy // J. Urol. – 1997. – Vol. 157 (3):780–6.
Segura J.W. Role of percutaneous procedures in the management of renal calculi. // Urol Clin North Am. – 1990. – Vol. 17. – P. 207–216.
Stoller M.L., Wolf J.S., St Lezin M.A. Estimated blood loss and transfusion rates associated with percutaneous nephrolithotomy // J. Urol. – 1994. – Vol. 152. – P. 1977–1981.
