Сечові профілі білкових маркерів канальцевої дисфункції у випадках нефролітіазу єдиної нирки

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

О. Л. Мороз

Анотація

Було обстежено 89 осіб із єдиною набутою ниркою (ЄН), яких розподілили на три клінічні групи: І (n=30) – пацієнти з верифікованим каменем сечоводу ЄН та ознаками гострої калькульозної обструкції (ГКО); яким проводили трансуретеральну контактну літотрипсію; ІІ (n=29) – особи з мікролітами миски та чашечок ЄН, що не отримували лікування під час дослідження; ІІІ (n=30) група – випадки «здорової» вродженої ЄН, без лікування. Контроль (IV група) склали здорові добровольці (n=10). Було встановлено, що стан ГКО в разі ЄН характеризується тяжкими порушеннями канальцевого та клубочкового апарату, з необхідністю певного періоду реабілітації після відновлення уродинаміки. Сечові профілі мікроальбуміну та β2 мікроглобуліну за ЄН є порушеними у 100%, більш значно при ускладнених формах уролітіазу та менш виражено за вродженої ЄН. Підвищення рівнів β2 мікроглобуліну в сечі за СКХ ЄН на 29,0%, характеризувалося стабільністю протягом дослідження та відображувало можливість його використання у якості маркера канальцевої та клубочкової дисфункції.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
Мороз, О. Л. (2015). Сечові профілі білкових маркерів канальцевої дисфункції у випадках нефролітіазу єдиної нирки. Здоров’я чоловіка, (4(55), 110–113. https://doi.org/10.30841/2307-5090.4(55).2015.104765
Розділ
Урологія
Біографія автора

О. Л. Мороз, Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ

Мороз Олег Леонтьевич

Посилання

Спиридоненко В.В. Порушення гомеостазу і функціональний стан єдиної нирки, ураженої сечокам’яною хворобою// Урологія. – 2004. – No 2. – С. 12–15.

Спиридоненко В.В. Радіонуклідні дослідження при нефролітіазі єдиної нирки: стан внутрішнього кровотоку // Урологія. – 2004. – No 1. – С. 70–73.

Сміян С.І., Франчук М.Ф. Ефективність Канефрону Н у комплексному лікуванні субклінічної подагричної нефропатії // Здоров’я України. – 2015. – 3 (4). – С. 16–17.

Haffner S.M., Stem M.P., Gruber K.K. et al. 1990. Microalbuminuria. Potential marker for increased cardiovascular risk factors on nondiabetic subjects? //Arteriosclerosis. 10 (5): 727–731.

Bigazzi R., Bianchi S., Baldari D., Campese V.M. 1998. Microalbuminuria predicts cardiovascular events and renal insufficiency in patients with essential hypertension // J. Hypertension. 16 (9): 1325–1333.

Cirillo M., Senigalliesi L., Laurenzi M. et al. 1998. Microalbuminuria in nondiabetic adults // Arch. Intern. Med. 158 (17): 1933–1939.

Microalbuminurya [E resourse]. – Acces mode: URL: http://www.indap.info/microalbuminurya.html

The study of renal function [E –resourse]. – Access mode: URL: www.biochemmack.ru/upload/uf/204/2042dda-688fc61b5d5db08ad2350d6dc.pdf.

Братусь В., Талая Т., Шумаков В. Ожирение, инсулинорезистентность, метаболический синдром: основные и клинические аспекты. – К.: Четверта хвиля, 2009. – 413 с.

Schwab S.J., Dunn F.L., Feinglos M.N. 1992. Screening for microalbuminuria. A comparison of single sample methods of collection and techniques of albumin analysis // Diabetes Care.15: 1381–1384.

Clinical practice guidelines for the management odg diabetes in Canada. 1998. // CMAJ. 159 (suppl. 8): S1–S29.

Weiner D. 2008. Uric acid and incident kidney disease in the community. J Am Soc of Nephrol.19.6:1204–1211.

Kanbay M., Solak Y., Dogan E et al. 2010. Uric acid in hypertension and renal disease: The chicken or the egg? // Blood Purif.30:288–295.

Tesla A, Mallamaci F., Spoto B. et al. 2014. Association of a polymorphism in a Gene Encoding a urate transporter with CDK Progression. Clin. J of the Am Soc of Nephrol. 3: 1059–1065.

Преображенский Д.В., Маревич А.В., Романова Е.И. и др. Микроальбуминурия: диагностическое, клиническое и прогностическое значение (часть вторая) // РКЖ. –2000. – No 4. – С. 78–85.

Преображенский Д.В., Маренич А.В., Романова Н.Е., Киктев В.Г., Сидоренко Б.А. Микроальбуминурия: диагностическое, клиническое и прогностическое значение (часть первая) //РКЖ. – 2000, No 3. – С. 12–14.

Mogenstein C.E., Keane W.F., Bennett P.H. et al. 1995. Prevention of diabetic renal disease with special reference to microalbuminuria – Lancet, 346 (8982): 1080–1084.

Parving H.H. 1996. Microalbuminuria in essential hypertension – J. Hypertension. 14: 89–94.

Bianchi S., Bigazzi R., Baldari G, Cam pese V.M. 1991. Microalbuminuria in patients with essential hypertension. Amer. J. Hypertens. 4: 291–296.

Fauvel J.P., Haji Aissa A., Laville M. et al. 1991. // Microalbuminuria in normotensive with genetic risk of hypertension. Nephron. 57:375–376.

Grunfeid В., Perelstein E., Simolo B. et al. 1990. Renal function reserve and microalbuminuria in off springs of hypertensive patients. – Hypertension. 15:257–261.

Jalal D. 2010. Serum uric acid level predict the development of albuminuria over 6 years in patient with type 1 diabetes: findings from the coronary artery calcification in type 1 diabetes study. Nephrol. Dial. Transplant. 25: 1865–1869.

Burtis C. et al (ed.) 2006. Textbook of clinical chemistry and molecular diagnostics Saunders. 555 p.

Oetting W.S., Rogers T.B., Krick T.P. et al. 2006. Urinary beta 2 microglobulin is associated with acute renal allograft rejection. // Am J Kidney Dis. 47(5):898–904.