Здоров'я чоловіка

Новий погляд на роль фосфоміцину в епоху мультирезистентності збудників інфекцій сечової системи

Максим Шостак — 2023-12-28

Сечостатева система – це комплекс органів, які пов’язані між собою анатомічно та фізіологічно. Тому інфекційні хвороби сечових шляхів можуть зачепити сечівник, сечовий міхур та сечовід, нирки та передміхурову залозу.

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) характеризуються наявністю бактерій, вірусів, грибів або паразитів у сечовому тракті, які викликають запалення та формують клінічну картину хвороби.

Незважаючи на те, що фосфоміцин – антибіотик з давньою історією, він має унікальні властивості, завдяки яким залишається ефективним засобом антибіотикотерапії ІСШ із стабільно низькими патернами резистентності уропатогенів. Це антибактеріальний препарат із хімічною структурою, що не подібна до інших відомих антибіотиків, та розглядається як вагома альтернатива у лікуванні інфекцій, спричинених мультирезистентними патогенами, має широкий спектр дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, зокрема багатьох резистентних до антибіотиків мікроорганізмів.

Сучасні дані свідчать про здатність проникати у біоплівки уропатогенів, синергічно посилювати транспорт інших антибіотиків всередину бактеріальних клітин, а також про істотне зниження вірулентності патогенів при набутті фосфоміцин-резистентності.

Фосфоміцин має такі переваги, як висока концентрація в сечовивідних шляхах, мінімальний вплив на шлунково-кишкову флору і практична відсутність схильності до формування резистентності.

Сьогодні доведена безпека та ефективність препарату в якості засобу для антибіотикопрофілактики після операцій на нижніх сечових шляхах, трансректальної біопсії передміхурової залози та часто рецидивуючих ІСШ, при лікуванні асимптоматичній бактеріурії та ІСШ під час вагітності, лікуванні хронічного бактеріального простатиту, а також як частини антимікробних заходів при мультирезистентних бактеріальних штамах.

Аналіз показників мінеральної щільності кісткової тканини, показника якості кісткової тканини (TBS) та транспорту солей у пацієнтів з нефролітіазом

Олег Нікітін — 2023-12-28

Мета дослідження: визначення мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), показника якості кісткової тканини (TBS) та аналіз транспорту солей у пацієнтів з наявністю та відсутністю сечокам’яної хвороби (СКХ).

Матеріали та методи. З метою якісної оцінки кристалурії було проведено дослідження транспорту солей. Оцінювання структурно-функціонального стану кісткової тканини виконували на базі Українського центру остеопорозу ДУ «Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України» шляхом рентгенівської абсорбціометрії апарата «Hologic Discovery».

У дослідження були включені 80 осіб (15 чоловіків і 65 жінок), середній вік пацієнтів становив 58 років. Учасники дослідження були розподілені на дві групи залежно від наявності СКХ. До І групи (n=32) увійшли пацієнти без СКХ із соматичними захворюваннями в стадії ремісії, які не мали ознак критеріїв виключення. Остеопороз встановлено у 9 (28,1%) жінок цієї групи. До ІІ групи (n=48) були включені хворі на СКХ. Остеопороз діагностовано у 18 (37.5%) жінок та у 3 (6,25%) чоловіків цієї групи.

Результати. У ході дослідження було встановлено, що МЩКТ у межах норми було у 21 (26.2%) хворого, відхилення МЩКТ у межах остеопенії – у 29 (36,3%) хворих, остеопороз – у 30 (37.6%) пацієнтів, а саме: у 27 (33,8%) жінок та у 3 (3,8%) чоловіків.

Аналіз стану МЩКТ продемонстрував, що нормальні денситометричні показники були співставними в обох групах (31,2% без СКХ та 22,9% у пацієнтів з нефролітіазом; p>0,05). Випадки остеопенії у пацієнтів із СКХ (33,3%) та без СКХ (40,7%) і кількість випадків виявленого остеопорозу також вірогідно не відрізнялись (43,8% та 28,1% відповідно; p>0,05).

Під час рентгенівської абсорбціометрії виявлено, що показник якості кісткової тканини TBS був вірогідно нижчий у пацієнтів з наявністю СКХ (p<0,05). Порівняльний аналіз транспорту солей продемонстрував, що рівень сечової кислоти у крові пацієнтів із СКХ був вірогідно вище (p=0,02), ніж показники пацієнтів без нефролітіазу.

Висновки. Результати дослідження свідчать про необхідність проведення ультразвукового дослідження нирок та транспорту солей при перевірці МЩКТ у пацієнтів групи ризику остеопорозу з метою ранньої діагностики нефролітіазу та корекції кристалурії. Позаяк зниження показника TBS навіть при нормальній МЩКТ є також підвищеним фактором ризику переломів кісток, своєчасне проведення його визначення та корекція – надто важливі у пацієнтів з нефролітіазом.

Отримані дані свідчать про необхідність проведення кореляційного аналізу факторів ризику в групі пацієнтів з нефролітіазом, зокрема впливу стану кісткової системи, показника TBS та кристалурії.

Ранні та віддалені результати відкритих уретропластик та зміни хірургічних підходів до вибору методик хірургічного втручання: 18-річний досвід

Сергій Возіанов — 2023-12-28

Мета дослідження: визначення тактичних підходів до вибору методик лікування та оцінювання результатів проведення різних видів уретропластик у пацієнтів зі стриктурами та облітераціями уретри.

Матеріали та методи. Проаналізовано результати 1362 хірургічних втручань у пацієнтів зі стриктурами та облітераціями уретри різної етіології та складності за 2003–2020 рр. Ретроспективно оцінено клінічні дані історій хвороб 173 (12,7%) пацієнтів із довгими стриктурами та облітераціями сечівника. Вік хворих становив від 13 до 85 років (середній вік – 44,6±1,2 року).

Для детального вивчення результатів хірургічних корекцій довгих стриктур та облітерацій уретри пацієнтів було розподілено на дві групи: група А – 50 (28,9%) пацієнтів, які були прооперовані за 2003–2014 рр., та група В – 123 (71,1%) пацієнти, які були прооперовані за 2015–2020 рр.

Локалізацію та довжину стриктури, ступінь спонгіофіброзу оцінювали за результатами ультрасонографії та ретроградної або мікційної уретроцистографії, а також у деяких пацієнтів за даними спіральної комп’ютерної томографії в ангіорежимі.

За видами хірургічних операцій пацієнтів було розподілено на три групи: букальна пластика уретри, уретро-уретро- або уретро-простатоанастомоз (УУА) та замісна пластика шкірно-фасціальним лоскутом.

Цифровий матеріал математично оброблений та проведено оцінку вірогідності різниці за критерієм Хі-квадрат для якісних ознак та за t-test для кількісних ознак.

Результати. Проведений ретроспективний аналіз 18-річного досвіду хірургічного лікування пацієнтів із стриктурами та облітераціями сечівника у ДУ «Інститут урології імені академіка О. Ф. Возіанова НАМН України» виявив зміну відсотка використання різних видів уретропластик хірургами в бік методик з доведеними кращими результатами. Під час аналізу результатів операцій у 173 пацієнтів виявлено збільшення кількості замісних та аугментаційних букальних пластик з роками та зменшення кількості уретро уретро та уретро-простатоанастомозів. Це свідчить про зростання частоти успішних результатів у другий період дослідження (накопиченого досвіду) з 68,0% до 86,2%.

Через зміну менеджменту лікування пацієнтів зі стриктурами уретри визначається вірогідне покращення результатів хірургічного лікування таких пацієнтів у 2,9 раза, відповідно спостерігається і вірогідне зменшення рецидивів лікування на 18,2%.

Висновки. Кількість уретро-уретроанастомозів зменшилась на 20,0%, а кількість проведених букальних пластик уретри збільшилась на 91,6%. Отримані дані відповідають світовим результатам досліджень.

Урологічні порушення у хворих із спінальними дуральними артеріовенозними фістулами

Дмитро Щеглов — 2023-12-28

Спінальні дуральні артеріовенозні фістули (СДАВФ) – найчастіша судинна мальформація спинного мозку. Проте вони залишаються недіагностованою патологією і у випадку невчасного лікування є причиною значної інвалідизації. СДАВФ можуть дебютувати порушеннями сечовипускання, еректильною дисфункцією та імітувати різноманітні патології. Водночас переважна більшість випадків – складна для діагностики. Урологічні аспекти СДАВФ мають вирішальне значення для правильного оцінювання та лікування у пацієнтів з урологічними порушеннями.

Мета дослідження: проаналізувати урологічні порушення у хворих із спінальними дуральними артеріовенозними фістулами та їх перебіг після хірургічного лікування.

Матеріали та методи. У ДУ «Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України» з червня 2009 р. до січня 2023 р. Хірургічно проліковані 67 пацієнтів із артеріовенозними мальформаціями спинного мозку. У 44 (65,7%) хворих діагностовано СДАВФ (артеріовенозні мальформації спинного мозку І типу за Anson–Spetzler). Серед досліджуваної групи було 30 (68,2%) чоловіків і 14 (31,8%) жінок віком 32–67 років (середній вік – 59,6 року).

Варіанти лікування СДАВФ включали ендоваскулярну емболізацію, мікрохірургічне роз’єднання або їхню комбінацію. Для порівняння клінічних результатів до та після лікування використовували модифіковану шкалу Aminoff–Logue.

Після лікування пацієнти були розподілені на три категорії: стан покращився, залишився без змін або погіршився.

Результати. У результаті дослідження встановлено, що у 6 (13,6%) пацієнтів були СДАВФ шийного відділу хребта, у 20 (61,9%) – грудного, у 15 (21,1%) – поперекового та 3 (6,8%) – крижового.

Основними початковими симптомами СДАВФ були порушення ходи, сенсорні розлади та парестезії. Найпоширенішими симптомами на момент встановлення остаточного діагнозу були порушення сечовипускання у 36 (81,8%) пацієнтів, парапарез – у 37 (84,1%), порушення чутливості – у 30 (68,1%), проблеми з дефекацією – у 17 (38,6%), біль у спині та ногах – у 21 (47,8%) пацієнта, еректильна дисфункція – в 11 (25,0%) хворих.

Після проведення тотального роз’єднання фістули сприятливий клінічний результат спостерігали у 31 (93,9%) із 33 пацієнтів. Зменшення проблем із сечовипусканням та випадків еректильних розладів відбулося у 19 (52,7%) пацієнтів. У 17 (47,3%) хворих фіксували залишкові симптоми.

Висновки. Раннє втручання та усунення патологічного артеріовенозного шунтування є необхідним для неврологічного покращення у пацієнтів із СДАВФ, проте розлади сечовипускання залишаються у половини пацієнтів навіть після успішного лікування.

Ензимологічні дослідження функціонального стану паренхіми нирок у дітей молодшої вікової групи із вродженим мегауретером

Людмила Мигаль — 2023-12-28

Мета дослідження: визначення рівнів активності загальної N-ацетил-β-D-глюкозамінідази (НАГ), її термостабільного ізоферменту НАГ В та β-галактозидази (β-Гал) як ензимологічних критеріїв функціонального стану паренхіми нирки, зокрема її канальцевого відділу, у сечі дітей молодшої вікової групи із вродженим мегауретером (мУ) залежно від ступеня пригнічення уродинаміки верхніх сечових шляхів (ВСШ).

Матеріали та методи. до реконструктивного лікування було обстежено 103 дитини віком від 0,5 до 15 років з різни ми клінічними варіантами вродженого МУ. За ступенем пригнічення уродинаміки ВСШ пацієнтів було розподілено на три групи: 1-а група – 32 хворих з I ступенем (початковим), 2-а група – 41 дитина з II ступенем (середнім), 3-я група – 30 пацієнтів із III ступенем (вираженим). до групи контролю включено 25 практично здорових дітей.

Пацієнтів було розподілено за віком на дві підгрупи. до підгрупи «а» увійшли 29 хворих віком від 0,5 до 3 років (середній вік – 1,4±0,5 року), з них у 1-й групі обстежено 9 пацієнтів, у 2-й групі – 13, у 3-й групі – 7 хворих. У підгрупу «б» включено 74 дитини віком від 4 до 15 років (середній вік – 8,3±1,5 року).

Ензимологічну активність у ранковій порції сечі у пацієнтів визначали колориметричним методом. Статистичне оброблення даних проводили після аналізу відповідності їх розподілу до нормального.

Результати. Встановлено, що загальна активність НАГ та активність НАГ В у сечі всіх хворих на вроджений МУ із І ступенем пригнічення уродинаміки ВСШ незалежно від віку вірогідно перевищували за середніми даними аналогічні показники у контрольній групі (р<0,05–0,001). У дітей, хворих на вроджений мУ із ІІ ступенем пригнічення уродинаміки ВСШ, незалежно від віку зареєстровано аналогічну спрямованість змін рівнів активності всіх ферментів, що досліджувалися, порівняно з пацієнтами 1-ї групи (р<0,02–0,001). Загальна активність НАГ, активність НАГ В та β-Гал у сечі хворих із ІІІ ступенем пригнічення уродинаміки ВСШ вірогідно перевищували аналогічні показники порівняно з пацієнтами 2-ї групи незалежно від їх віку (р<0,001).

Результати дослідження засвідчили, що у пацієнтів із І ступенем пригнічення уродинаміки ВСШ поміж віковими групами статистичної вірогідності змін рівнів активності ензимів, що досліджувалися, не зареєстровано. У дітей віком до 3-х років із ІІІ ступенем пригнічення уродинаміки ВСШ рівні активності всіх ензимів вірогідно перевищували аналогічні показники у групі хворих віком від 3-х років (р<0,05–0,001). У сечі пацієнтів віком до 3-х рок із ІІ ступенем пригнічення уродинаміки ВСШ рівні активності ензимів НАГ та НАГ В також статистично вірогідно перевищували аналогічні показники хворих дітей віком після 3-х років (р<0,01).

Заключення. Інтенсивність підвищення сечової активності НАГ, її термостабільного ізоферменту НАГ В та β-Гал у пацієнтів віком до 3-х років порівняно з групою хворих віком після 3-х років збільшується з підвищенням ступеня пригнічення уродинаміки ВСШ, що доцільно враховувати під час проведення лікування.

Особливості деперсоналізаційно-дереалізаційного розладу у чоловіків

Оксана Кобзар — 2023-12-28

Мета дослідження: аналіз особливостей перебігу деперсоналізаційно-дереалізаційного розладу (ДДР) у чоловіків на прикладі клінічного випадку.

Матеріали та методи. У пілотне дослідження включено 51 особу, а саме: 8 (15,7%) чоловіків і 43 (84,3%) жінки, середній вік яких становив 21 рік (SD=3,66) і 23,86 року (SD=6,88) відповідно. Учасники дослідження відповідали критеріям ДДР згідно з Міжнародною класифікацією хвороб для статистики смертності та захворюваності 10-го перегляду (МКХ-10). Під час дослідження застосовували такі тести, як Шкала оцінки тривожності Гамільтона (HAM-A), опитувальник безнадійності Бека (BHI), шкала самооцінки тривожності Шихана (SPRAS), Кембріджський опитувальник деперсоналізації (CDS), шкала дисоціації (DES).

Статистичний аналіз даних проводили за допомогою програми IBM SPSS Statistics.

Результати. Залежно від коморбідної патології було сформовано три групи учасників: 1) без коморбідної патології; 2) з коморбідними депресивними розладами; 3) з тривожними розладами. У двох чоловіків було виявлено випадки канабіс-індукованого ДДР. У статті наведено один типовий випадок ДДР, спричинений канабісом.

Визначено статистично значущу різницю між чоловіками та жінками, які мають вищі показники за дисоціативною субшкалою DES (p=0,032). Зафіксовано наявність декількох кореляцій між показниками CDS та тестів Бека, а також показниками тестів Бека та Гамільтона (T_b=0,571; p=0,01) лише у чоловіків.

Висновки. Наведені випадки мають високу коморбідність, особливо з тривожними розладами. Для підтвердження цієї кореляції необхідні подальші дослідження. Питома вага симптомів деперсоналізації-дереалізації за шкалою DES значно вища у чоловіків. Канабіс-індукований ДДР частіше діагностують у чоловіків, ніж у жінок. Водночас соціально-демографічних відмінностей між статями не виявлено.

Роль біоімпедансного аналізу складу тіла в діагностиці метаболічних порушень пацієнтів з ожирінням 1-го ступеня

Надія Жердьова — 2023-12-28

Ожиріння та надмірна маса тіла стали поширеними явищами у нинішніх реаліях. Ступінь ожиріння дозволяє лише визначити наявність надмірної маси тіла, проте не оцінює реальний стан проблеми. Надлишок вісцеральної жирової тканини є основним фактором ризику розвитку метаболічних розладів і порушення функцій усіх органів і систем органів людини. Найбільшу увагу лікарів привертає механізм розвитку ожиріння й інсулінорезистентності.

Мета дослідження: вивчення впливу відсотка вісцерального жиру на стан метаболічних показників у пацієнтів з ожирінням 1-го ступеня.

Матеріали та методи. У дослідження увійшли 70 пацієнтів (44 жінки та 26 чоловіків) з індексом маси тіла (ІМТ) 30–35 кг/м². Середній вік учасників дослідження становив 47,1±1,65 року.

За допомогою технології аналізу біоелектричного опору визначали ступінь ожиріння, жирову масу тіла, відсоток жиру в організмі, метаболічний вік, показники вісцерального ожиріння. Усім пацієнтам було визначено рівень глюкози у плазмі натщесерце (ГПН), загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХЛПНЩ). Для отримання демографічних даних було проведено описову статистику.

Результати. Визначено позитивний взаємозв’язок між рівнем вісцерального ожиріння та ІМТ, уповільненням загального обміну, збільшенням метаболічного віку пацієнтів.

Також було зареєстровано позитивний зв’язок між метаболічним віком та ГПН (ДІ 95%) = 1,70(0,33/3,07), р=0,01; між різницею у віці та рівнем ХЛПНЩ (ДІ 95%) = 1,12 (0,36/3,88), р=0,02.

Висновки. Ожиріння – це серйозне захворювання, що вимагає пильної уваги й особливого підходу до лікування. Оцінювання рівня вісцерального ожиріння та метаболічного віку дає змогу отримувати більш корисну інформацію для лікарів щодо пошуку нових підходів до лікування ожиріння.

Модифікована психотерапія прийняття та зобов’язання в комплексному лікуванні коморбідності посттравматичного стресового розладу та легкої черепно-мозкової травми

Олена Смашна — 2023-12-28

Мета дослідження: апробація ефективності модифікованої психотерапії прийняття та зобов’язання у комплексному лікуванні пацієнтів з коморбідністю посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та легкої черепно-мозкової травми (ЛЧМТ).

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 329 учасників бойових дій, які були демобілізовані, з трьох клінічних груп: особи з ПТСР (n=109), з ЛЧМТ (n=112) та з коморбідним ПТСР+ЛЧМТ (n=108). Вони пройшли курс комбінованої терапії тривалістю 8 тиж: крім стандартної терапії згідно з протоколом лікування пацієнти отримали психотерапевтичне втручання (психоосвіта з елементами мотиваційного інтерв’ю і терапії прийняття та зобов’язання для ПТСР) та транскраніальну електричну стимуляцію постійним струмом (Transcranial direct current stimulation (tDCS).

Оцінка ефективності проведеного лікування окрім розгорнутого психодіагностичного обстеження до і після проведеної терапії включала Шкалу оцінки рівня якості життя (О. Чабан).

Результати. Представники групи ПТСР, які від початку більш негативно оцінювали якість соціальних аспектів свого життя, після проведеної терапії більш позитивно дивилися на емоційно-забарвлені сфери життя (секс та настрій). Водночас після проведеної терапії більш позитивно оцінювали відчуття задоволення від життя ті пацієнти, які ще до терапії були більш задоволені умовами життя, а більш висока оцінка якості життя після терапії спостерігалася у тих пацієнтів, у яких ще до її проведення фіксували більш високий рівень задоволення від свого сексуального життя.

У результаті проведеної терапії найкращі результати в напрямку підвищення оцінки якості життя були досягнені саме щодо пацієнтів із ПТСР+ЛЧМТ.

Висновки. Узагальнюючи отримані дані, можна стверджувати, що комплексне лікування пацієнтів з коморбідними ПТСР та ЛЧМТ із застосуванням модифікованої терапії прийняття та зобов’язання разом із стандартним протокольним лікуванням та tDCS є ефективним методом індивідуального лікування у цій популяції пацієнтів.

Коморбідність депресії та самодеструктивної поведінки в підлітковому віці: порівняльний статевий аналіз клінічних випадків

Богдан Пуховський — 2023-12-28

На сьогодні спостерігається тенденція навмисних самоушкоджень, суїциду, травматизму серед підлітків. Лікарі зазначають, що серед причин такого становища – депресивний стан соціуму, жорстокість та байдужість у сім’ї, дезадаптованість у навчальному закладі, низька нервово-психологічна стійкість дітей та молоді, невміння конструктивно вирішувати особистісні проблеми, відсутність стійких інтересів, цікавого організованого дозвілля, неможливість самовираження, самореалізації тощо.

Коморбідне поєднання депресивних розладів (ДР) та саморуйнівної поведінки (СрПв) у підлітковому віці є однією з найважливіших та глобальних проблем сучасної клінічної психіатрії. Статеві особливості такого обтяжливого варіанту ДР у юнаків та дівчат потребує додаткових досліджень.

Мета дослідження: аналіз статевих особливостей ДР у коморбідному поєднанні із СрПв в юнацькому віці.

Матеріали та методи. У пілотному дослідженні амбулаторно було обстежено 48 юнаків та дівчат віком 15–18 років з ДР (згідно з МКХ-10) та проявами СрПв, а саме: 11 (22,91%) юнаків і 37 (77,08%) дівчат. У дослідженні використовували опитувальник здоров’я пацієнта (PHQ-9).

Результати. За результатами дослідження у пацієнтів було діагностовано різні варіанти клінічних синдромів ДР. Рівень тяжкості ДР не мав статевих особливостей. Такі синдроми, як істерично-депресивний, депресивно-іпохондричний, депресивно-дисфоричний, були виявлені тільки у дівчат. Водночас істерично-депресивний синдром зустрічався найчастіше – у 29,2% серед усіх випадків в обох групах.

Результати дослідження свідчать про тенденцію до переважання бісексуальної ідентифікації серед дівчат (21,6%) порівняно з 9,1% серед юнаків.

Висновки. Доведено, що в юнацькому віці ДР мають стовідсоткову коморбідність із СрПв. Наведені клінічні випадки продемонстрували важкі ДР в юнацькому віці з урахуванням статевих особливостей. Суттєве переважання депресивно-обсесивного та тривожно депресивного синдромів саме у юнаків є важливим чинником коморбідного розвитку СрП (суїцидальної активності) у цих пацієнтів.